«Дотерли». Таємні домовленості «партії влади»
Просмотров: 1238
28 лютого 2018 11:42
«Стратегічна сімка» визначила формулу перемоги Порошенка та принципи створення нової політичної сили.
Йдучи 26 лютого на вечірню зустріч до президента, Арсеній Яценюк, ймовірно, внутрішньо прислухався до гороскопу для Близнюків на цей день: «Живіть без ультиматумів та нарікань. Більше дякуйте!».
Образа (за великим рахунком, справедлива), зібрана майже за два роки після відставки з посади прем'єра, мала рано чи пізно вийти назовні – і трансформуватись у нову енергію. Зараз – поки що у готовність сісти за спільний стіл переговорів з Петром Порошенком, який, на думку Яценюка, зробив велику помилку, відправивши його у відставку. Найцікавіше, що з цим погоджуються уже і в самого Порошенка…
Арсеній Яценюк уже кілька разів ігнорував засідання так званої «стратегічної сімки», знаходячи різноманітні причини, щоб понервувати президента. То він займався зустрічами з активом, то він поїхав до Штатів, то просто зник. Зважаючи на те, що до чергових виборів президента залишається трохи більше року, а стартувати треба було ще вчора, напруга наростала. «Якщо до кінця березня потяг не поїде, «Народний фронт» піде зі своїм кандидатом. Це було сказано і на з'їзді, то був чіткий меседж президенту», - переповідають однопартійці Яценюка.
У чому ж камінь спотикання, якщо всі акціонери владної верхівки прекрасно розуміють ситуацію, що їм або разом треба кувати перемогу, або разом іти на дно? Як виявилося, справа у поділі шкури досі ще не вбитого ведмедя. Демократи…
«Акціонерний розклад»
«Теоретично, якщо йти за старою системою виборів, за списками ми можемо набрати загально, за песимістичним сценарієм, десь 40-50 мандатів. Враховуючи, що на ці місця претендують Порошенко, Кличко, Турчинов, Луценко, Яценюк з Аваковим і Гройсман, то виходить, що це менше, ніж по 10 місць на кожного. Не смішно? Особливо в ситуації, коли на шальках терезів повний провал і втрата влади», - доречно роздумує один із аналітиків Банкової. У останньому інтерв'ю для «LB.ua» Юрій Луценко описав ситуацію так: «Всі сидять всередині – кожен тримає дулю в кишені. Думає, що саме в нього в іншій кишені лежить мікробулава, яка може вирости у велику. І якимось чином при цьому хоче довести до того, що той, у кого на цей момент велика булава, буде не ефективним. Це підриває не носія булави, а взагалі рух держави. Внутрішня боротьба ні до чого не приведе».
У командах обох Арсенів – Яценюка і все більше посиленого Авакова – своя логіка. «Зливаючись» під Порошенка «Народний фронт» вважає, що за каденцію діючого президента він поховав свій рейтинг задля проведення непопулярних реформ. Саме тому має право вимагати свою «частку». І не тільки у списку. Йдеться про посади, які мають залишитися недоторканними і після парламентських та президентських виборів. Зокрема:
двох заступників голови Національного банку України (сам Яценюк це категорично спростовує);
- Уповноваженого з прав людини (для Денисової);
- голови Рахункової палати;
- Існує також ще перелік посад, які мають бути розподілені в рамках коаліції.
Отож, проти ночі 27 лютого переговори, за даними «Главкома», все-таки закінчились підписанням «понятійної угоди» про розподіл квот у партійному списку». Відповідно до нього, умовній коаліції - Петро Порошенко, Юрій Луценко, Віталій Кличко - відходить 50% потенційного списку, ще 50 (у пропорції 30 та 20 відходять відповідно двом Арсеніям – Яценюку та Авакову та Володимиру Гройсману). Отже, формула зафіксована таким чином: 50 (президентська) – 30 (народно-фронтівська) – 20 (прем'єрська).
Натомість «Народний фронт», а також Вінницька європейська стратегія, якою керує Володимир Гройсман, вливається в спільну політичну команду, яка працюватиме не тільки на президентські вибори, але й потім – на парламентські.
Страшилки-мотиватори
Не можна сказати, що ця угода виникла добровільно. Кожна зі сторін у певний період часу вдавалася до відвертого шантажу, а останні тижні спричинили повний неврологічний розлад у владній команді. «Досі не затверджена ні стратегія виборів, ні тактика, якщо всі йдуть підтримувати Порошенка. Вікторія Сюмар написала прототип тактичного плану, але ще нема ідеологічного. Ігор Гринів буде в Києві не раніше березня. Єдиний, хто працює в своєму графіку – це Турчинов, він «паспортизує» округи, кожен з решти малює свій план, кожен проводить переговори. Всі проти всіх», - ділиться спостереженням аналітик, який працює з «Народним фронтом».
Очевидно, найбільше емоцій на Банковій протягом цих двох місяців викликали дії прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, вже відомого своїм висловом «А де мої 20%?». Протягом двох місяців після нового року він у різний спосіб сигналізував, що претендує на повноцінну участь у політичних процесах, усіма своїми діями даючи зрозуміти, що він не збирається бути статичним «елементом» команди Порошенка. І що з ним треба рахуватися. То президентів колишніх запросить, то запустить чутки про самостійне президентське плавання, то розпише сценарій грюкання дверима і відставки.
В АП на це спочатку знизували плечима, а потім почали прораховувати «президентські відсотки» Гройсмана. Виходило, що якщо Володимир Борисович піде на вибори… то Петро Олексійович може не потрапити до другого туру, бо Гройсман почне пряму конкуренцію з президентом.
«Зараз взагалі виникає питання, навіщо ми Яценюка відправляли у відставку. Адже він збирав на себе увесь негатив. Був для Порошенка громовідводом. А Гройсман з першого ж дня з усіма пробує загравати – і, незважаючи на те, що він демонструє свої самостійні кроки, критика летить на президента», - бідкаються на Банковій.
Вочевидь, у відповідь можливим маневрам Гройсмана, а також випереджаючи результативні переговори Арсенія Яценюка і Юлії Тимошенко, в інфопросторі запахло достроковими виборами парламенту. Навіть дату визначили – 19 серпня.
Є всі підстави підозрювати, що саме Банкова запровадила дискусію про такий сценарій розвитку подій. Причому, багатьом із АП цей варіант вважався аргументованим. На нього «клюнули» і у Тимошенко, і в інших опозиційних силах. Крім того, що зразу почали коментувати, дехто мало не штаби почав розгортати, обдзвонюючи технологів.
Насправді, як видається, це послання мало конкретного адресата. І адресат не забарився. Яценюк з Аваковим прибули в Адміністрацію. Далі ви вже все знаєте. Єдиним пікантним нюансом, який можна додати до зустрічі, це те, що найбільше аргументів «за» спільну партію перерахував… Віталій Кличко.
* * *
У весну пропрезидентські сили вступають у новій якості. Щоб знову перемогти, вони мають змінитися і внутрішньо, і зовнішньо. Бо будувати «нового-старого президента» набагато важче, ніж створювати міф з нуля.
Источник glavcom.ua
Йдучи 26 лютого на вечірню зустріч до президента, Арсеній Яценюк, ймовірно, внутрішньо прислухався до гороскопу для Близнюків на цей день: «Живіть без ультиматумів та нарікань. Більше дякуйте!».
Образа (за великим рахунком, справедлива), зібрана майже за два роки після відставки з посади прем'єра, мала рано чи пізно вийти назовні – і трансформуватись у нову енергію. Зараз – поки що у готовність сісти за спільний стіл переговорів з Петром Порошенком, який, на думку Яценюка, зробив велику помилку, відправивши його у відставку. Найцікавіше, що з цим погоджуються уже і в самого Порошенка…
Арсеній Яценюк уже кілька разів ігнорував засідання так званої «стратегічної сімки», знаходячи різноманітні причини, щоб понервувати президента. То він займався зустрічами з активом, то він поїхав до Штатів, то просто зник. Зважаючи на те, що до чергових виборів президента залишається трохи більше року, а стартувати треба було ще вчора, напруга наростала. «Якщо до кінця березня потяг не поїде, «Народний фронт» піде зі своїм кандидатом. Це було сказано і на з'їзді, то був чіткий меседж президенту», - переповідають однопартійці Яценюка.
У чому ж камінь спотикання, якщо всі акціонери владної верхівки прекрасно розуміють ситуацію, що їм або разом треба кувати перемогу, або разом іти на дно? Як виявилося, справа у поділі шкури досі ще не вбитого ведмедя. Демократи…
«Акціонерний розклад»
«Теоретично, якщо йти за старою системою виборів, за списками ми можемо набрати загально, за песимістичним сценарієм, десь 40-50 мандатів. Враховуючи, що на ці місця претендують Порошенко, Кличко, Турчинов, Луценко, Яценюк з Аваковим і Гройсман, то виходить, що це менше, ніж по 10 місць на кожного. Не смішно? Особливо в ситуації, коли на шальках терезів повний провал і втрата влади», - доречно роздумує один із аналітиків Банкової. У останньому інтерв'ю для «LB.ua» Юрій Луценко описав ситуацію так: «Всі сидять всередині – кожен тримає дулю в кишені. Думає, що саме в нього в іншій кишені лежить мікробулава, яка може вирости у велику. І якимось чином при цьому хоче довести до того, що той, у кого на цей момент велика булава, буде не ефективним. Це підриває не носія булави, а взагалі рух держави. Внутрішня боротьба ні до чого не приведе».
У командах обох Арсенів – Яценюка і все більше посиленого Авакова – своя логіка. «Зливаючись» під Порошенка «Народний фронт» вважає, що за каденцію діючого президента він поховав свій рейтинг задля проведення непопулярних реформ. Саме тому має право вимагати свою «частку». І не тільки у списку. Йдеться про посади, які мають залишитися недоторканними і після парламентських та президентських виборів. Зокрема:
двох заступників голови Національного банку України (сам Яценюк це категорично спростовує);
- Уповноваженого з прав людини (для Денисової);
- голови Рахункової палати;
- Існує також ще перелік посад, які мають бути розподілені в рамках коаліції.
Отож, проти ночі 27 лютого переговори, за даними «Главкома», все-таки закінчились підписанням «понятійної угоди» про розподіл квот у партійному списку». Відповідно до нього, умовній коаліції - Петро Порошенко, Юрій Луценко, Віталій Кличко - відходить 50% потенційного списку, ще 50 (у пропорції 30 та 20 відходять відповідно двом Арсеніям – Яценюку та Авакову та Володимиру Гройсману). Отже, формула зафіксована таким чином: 50 (президентська) – 30 (народно-фронтівська) – 20 (прем'єрська).
Натомість «Народний фронт», а також Вінницька європейська стратегія, якою керує Володимир Гройсман, вливається в спільну політичну команду, яка працюватиме не тільки на президентські вибори, але й потім – на парламентські.
Страшилки-мотиватори
Не можна сказати, що ця угода виникла добровільно. Кожна зі сторін у певний період часу вдавалася до відвертого шантажу, а останні тижні спричинили повний неврологічний розлад у владній команді. «Досі не затверджена ні стратегія виборів, ні тактика, якщо всі йдуть підтримувати Порошенка. Вікторія Сюмар написала прототип тактичного плану, але ще нема ідеологічного. Ігор Гринів буде в Києві не раніше березня. Єдиний, хто працює в своєму графіку – це Турчинов, він «паспортизує» округи, кожен з решти малює свій план, кожен проводить переговори. Всі проти всіх», - ділиться спостереженням аналітик, який працює з «Народним фронтом».
Очевидно, найбільше емоцій на Банковій протягом цих двох місяців викликали дії прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, вже відомого своїм висловом «А де мої 20%?». Протягом двох місяців після нового року він у різний спосіб сигналізував, що претендує на повноцінну участь у політичних процесах, усіма своїми діями даючи зрозуміти, що він не збирається бути статичним «елементом» команди Порошенка. І що з ним треба рахуватися. То президентів колишніх запросить, то запустить чутки про самостійне президентське плавання, то розпише сценарій грюкання дверима і відставки.
В АП на це спочатку знизували плечима, а потім почали прораховувати «президентські відсотки» Гройсмана. Виходило, що якщо Володимир Борисович піде на вибори… то Петро Олексійович може не потрапити до другого туру, бо Гройсман почне пряму конкуренцію з президентом.
«Зараз взагалі виникає питання, навіщо ми Яценюка відправляли у відставку. Адже він збирав на себе увесь негатив. Був для Порошенка громовідводом. А Гройсман з першого ж дня з усіма пробує загравати – і, незважаючи на те, що він демонструє свої самостійні кроки, критика летить на президента», - бідкаються на Банковій.
Вочевидь, у відповідь можливим маневрам Гройсмана, а також випереджаючи результативні переговори Арсенія Яценюка і Юлії Тимошенко, в інфопросторі запахло достроковими виборами парламенту. Навіть дату визначили – 19 серпня.
Є всі підстави підозрювати, що саме Банкова запровадила дискусію про такий сценарій розвитку подій. Причому, багатьом із АП цей варіант вважався аргументованим. На нього «клюнули» і у Тимошенко, і в інших опозиційних силах. Крім того, що зразу почали коментувати, дехто мало не штаби почав розгортати, обдзвонюючи технологів.
Насправді, як видається, це послання мало конкретного адресата. І адресат не забарився. Яценюк з Аваковим прибули в Адміністрацію. Далі ви вже все знаєте. Єдиним пікантним нюансом, який можна додати до зустрічі, це те, що найбільше аргументів «за» спільну партію перерахував… Віталій Кличко.
* * *
У весну пропрезидентські сили вступають у новій якості. Щоб знову перемогти, вони мають змінитися і внутрішньо, і зовнішньо. Бо будувати «нового-старого президента» набагато важче, ніж створювати міф з нуля.
Источник glavcom.ua