Мелитопольский феномен - позитивные изменения вызывают недовольство
Центр ближневосточных исследований изучил, чего боятся и кому доверяют украинцы на границе с Крымом. Мелитополь удивил.
Материал на основе исследования опубликовали "Тексты"
Вот цитата про Мелитополь:
"Мелітопольський феномен – позитивні зміни викликають незадоволення
Ігор Семиволос: У Мелітополі ми бачимо інші цікаві процеси. Якщо ви були у цьому місті останні 5 років, то мали помітити суттєві зміни. З’явилися нові дороги, тротуари, освітлення, місто стає безпечним. До спільної діяльності долучаються не лише афільовані з владою групи, а й ширші маси, бізнес, представники районних спільнот, мешканці конкретних будинків. Справді відбуваються зміни. Водночас зараз ми бачимо дуже сильну поляризацію між тими, кому подобається те, що відбувається, і тими, кому не подобається, хто почувається в безпеці, і хто ні.
Чому так відбувається? У нас є гіпотеза – це виклик через розвиток. Тому що розвиток створює не лише переваги, а й виклики.
Трансформація, яку ми спостерігаємо останні п’ять років у Мелітополі – серйозний виклик для місцевої владної команди. Її очолюють теперішній народний депутат, а в минулому скликанні міський голова Сергій Мінько та теперішній голова міста Іван Федоров.
Місто, яке викликало раніше негативне відчуття у власних мешканців, раптом почало швидко змінюватися. І частина людей відчула ці зміни, їм стало жити комфортніше, а частина – не відчула, в їхньому житті нічого не змінилося. І на тлі цих трансформацій відчуття незадоволення загострилося. Загалом відбувається дуже швидка зміна уявлень про норму. Людей, до яких зміни ще не докотилися, обурює, грубо кажучи, що на сусідній вулиці встановили ліхтарі, а на їхній ні, і вони вважають, що загалом справи йдуть погано. Бо раніше вони, можливо, і не помічали, що живуть без ліхтарів.
Якщо розширити досвід Мелітополя, можна побачити загальноукраїнську специфіку. Зміни і реформи, що відбувалися у 2014–2019 роках в Україні, також викреслили проблеми, зробили їх більш помітними й очевидними. І люди передусім звертають увагу на ці проблеми. Тому в українському суспільстві спостерігаємо доволі сильну поляризацію.
Це явища одного порядку – зміна уявлення про норму. За Януковича норма була одна, і будь-яке покращення сприймали як манну небесну. Коли норма змінилася, ми хочемо більше покращення, а культурні практики лишаються на тому самому рівні.
У Мелітополі було сформовано лідерську команду, яка має візію розвитку міста, це ключовий фактор, зараз ми бачимо, що до розвитку долучаються інші групи, але їхній вплив не є визначальним.
Команда Сергія Мінька виграла вибори, вона залишається, хоча це було дуже складно. У них є шанс продовжувати зміни і трансформації. Ми можемо спостерігати, наскільки гіпотеза про виклики є правдивою. Їм вдалося виграти, бо вони більше уваги приділяли місцевим проблемам і пішли шляхом створення локальної політичної сили. Якби вони висувалися під брендом загальнонаціональної партії, вони мали б серйозні проблеми.
Сергій Данилов: Місцева команда виграла не лише завдяки тому, що консолідувала владу та ресурси на локальному рівні і витрачала їх більш-менш ефективно. Вони змогли передати помітну частину цього бюджету на дуже дрібні ініціативи, які підтримувалися на рівні мікрорайону, будинку, подвір’я. Йдеться про створення низового активізму, якому передавалися ресурси для вирішення конкретних питань. Таким чином вони залучали у спільну справу розвитку міста якомога більше людей.
Там є свої проблеми, ситуація не така красива й ідеальна. Але, як порівняти з іншими містами регіону, Мелітополь виглядає місцем, де всі працюють разом і націлені на розвиток. Велика частка успіху – доступ до центрального бюджету, лобістські здібності лідерів. Але не один Мелітополь мав доступ до фонду регіонального розвитку, з якого громади на конкурсній основі отримували додаткові ресурси на локальні проєкти. Просто на додаток до ресурсів там було лідерство у цілеспрямованості й ефективності їх витрачання".
Интересные цифры исследования приведены в диаграммах, обратите внимание на фото. В Мелитополе местной власти доверяют меньше, чем в Запорожье, а вот полиции наоборот, верят больше.