Пострілом в сердце та в голову: проукраїнських підлітків у Бердянську ліквідували російські снайпери - ВІДЕО

Двох українських підлітків, яких переслідували в окупованому Бердянську, вбили. Це підтвердили в окупаційній владі міста.

Російська агенція «Інтерфакс» написала напередодні, що «співробітники МВС» та «військової поліції» прибули на набережну, де, за їхніми даним, сталася стрілянина і були поранені двоє місцевих жителів. А пізніше представник окупаційної влади Володимир Рогов заявив: «Терористи були заблоковані і знищені». Уточнивши, що одним із вбитих був Тигран Оганесян, 2006 року народження. Хлопець нібито встиг оприлюднити відео в соцмережах. А другим загиблим, за даними українських правозахисників, є Микита Ханганов, теж 2006 року народження.

Як пише Радіо Свобода, 26 червня стало відомо, що двоє підлітків в окупованому Бердянську – Тигран Оганнісян та Микита Ханганов – були вбиті пострілами снайперів. Про це в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live» розповіла співзасновниця Медійної ініціативи за права людини, координаторка напрямку «Війна і правосуддя» Ольга Решетилова. І додає, що нема перевіреної інформації про постраждалих цивільних під час перестрілки, про що заявила окупаційна влада: «Мені здається, що окупаційна влада намагається на цих хлопців навісити якісь злочини, яких вони не вчиняли. І називають їх «терористами».

Раніше підлітки отримали звинувачення від Слідчого комітету Російської Федерації про нібито «готування диверсії» на залізниці. Їм інкримінували статтю, яка передбачає від 10 до 20 років ув’язнення.

А всередині червня Європарламент ухвалив резолюцію, де вимагав від російської влади зняти всі звинувачення і негайно звільнити двох підлітків з Бердянська. 

– Пані Решетилова, ви написали про те, що зарано робити однозначні висновки, бо дуже багато невідомих обставин в цій історії. Поясніть, будь ласка, що саме ви маєте на увазі? Які це невідомі обставини?

– Узагалі незрозумілі обставини цього нібито бою, під час якого були вбиті хлопці. Ніхто не знає, як це відбувалося, і що відбувалося в цей момент. Сьогодні нам стало відомо, що хлопці були вбиті пострілами снайперів. Микита був вбитий пострілом у голову, а Тигран – пострілом у серце. Тобто окупаційна поліція навіть не намагалася якимось чином зберегти життя хлопців.

Навіть якщо припустити, що хлопці розпочали стрілянину, їх не намагалися знешкодити якимось іншим чином. Хоча при тому всьому щоразу під час слідчих дій, коли впродовж пів року хлопці перебували під тиском, на обшуки, на слідчі експерименти слідчі приїжджали з кількома «джипами» силовиків. І всі ці слідчі дії супроводжувалися величезною кількістю озброєної охорони. Натомість в цій ситуації жодної спроби, якщо вірити версії окупантів, що це був напад на поліцейських, якимось іншим чином перешкодити цим діям хлопців не було. Це по-перше.

По-друге, я хочу наголосити на тому, що цій ситуацій, цій трагедії передувало піврічне переслідування дітей. Вперше Тиграна викрали з дому у вересні. П’ять днів він перебував невідомо де. І тільки після розголосу, який здійняли його батьки, стало відомо, що його утримували в місцевій поліції. Його п’ять днів катували струмом, вивозили, імітували розстріл. Тигран дуже боявся нового арешту.

Так само Микиті вдалося уникнути першого арешту. Але те, що хлопців разом возили на слідчі дії, постійні допити проводилися, їх зобов’язали щодня з’являтися до так званої місцевої «поліції» і відмічатися там. Це все створювали такий шалений психологічний тиск на хлопців.

Але в останні тижні цей тиск неймовірно посилився. Тому що так звані «слідчі» вже підготували їм обвинувачення у «диверсії», що нібито вони готували підрив електроопор на мелітопольській залізниці. І цю справу мали передавати вже у суд. А це означало, що швидше за все вони будуть знову заарештовані.

Минулого тижня до Тиграна знову додому приїхав слідчий з повним автобусом озброєних людей, очевидно, плануючи заарештувати його і Микиту. Вони удвох втекли і переховувалися від поліції впродовж декількох днів. Вони передавали інформацію батькам. Вони зв’язувалися з мамою Тиграна. Тигран просив маму про допомогу. Але мама перебуває не у Бердянську. Вона з молодшими дітьми виїхала. Ясно, що вона ніяк не могла допомогти своїй дитині.

Вони впродовж кількох днів переховувалися. Але повернулися в суботу зранку. Як тільки Тигран з’явився вдома, до нього відразу приїхав цей слідчий. І вони мали дуже тривалу розмову з ним. Про що? Ми не знаємо.

Після цього Тигран і Микита вийшли прогулятися містом. Тигран ще розмовляв зі своєю мамою. Він був абсолютно спокійний. Він сказав, що він до дев’ятої години планує бути вдома, що вони з Микитою думають, як святкувати Микитин день народження, тому що Микиті в неділю виповнювалося 17 років. І вони з мамою говорили про майбутнє, про те, як вони зустрінуться. І Тигран планував якесь своє майбутнє. Тобто не було схоже на те, що він планує якісь ризиковані для свого життя дії.

І це було за пів години до того, як ми в місцевих бердянських чатах побачили інформацію про перестрілку. А потім з’явилося ось це передсмертне відео Тиграна (де говорить: «Двох точно. Все, це смерть, пацани, прощайте! Слава Україні!» – ред.).

Власне кажучи, це те, що нам відомо. Але в цьому всьому дуже багато невідомого. Що спровокувало хлопців до цих дій, якщо вони вчиняли дії, в яких їх звинувачує місцева окупаційна поліція? Ми не знаємо, чи справді вони нападали на «поліцейських», чи це все було інсценовано, чи це все було спровоковано. Наразі невідомо.

Окупаційна влада говорить про те, що нібито в цій перестрілці постраждали цивільні люди, випадкові перехожі. Проте ми такої інформації наразі підтвердити не можемо. Ми бачили всю цю переписку в місцевих чатах впродовж того, як відбувалася стрілянина. Це дуже нетривалий період. І жодної інформації про те, що хтось там постраждав з цивільних, не було.

А зараз мені здається, що окупаційна влада намагається на цих хлопців навісити якісь злочини, яких вони не вчиняли. І називають їх «терористами». Хоча ми прекрасно розуміємо, що навіть якщо вони й пішли на такий відчайдушний крок, то з них «терористів» зробили, тому що їх катували, над ними знущалися і їм не залишили більше ніякого вибору.