Ніна ХРУЩОВА, декан факультету Міжнародні відносини університету New School в Нью-Йорку: «Реакція Путіна багато про що говорить»
Ніна ХРУЩОВА, декан факультету Міжнародні відносини університету New School в Нью-Йорку: «Реакція Путіна багато про що говорить»
Хто може захопити трон кремлівського диктатора?
Хоча Євген Пригожин і відмовився від спроби перевороту, коли його найманці з «Групи Вагнера» майже дійшли до Москви, цей заколот міг фатально підірвати режим Путіна.
Можуть минути дні, тижні або навіть місяці, перш ніж тріщини, що виникли, стануть цілком очевидними, але не слід помилятися: кожна криза, що закінчується лише поверховим врегулюванням (або навіть узагалі без врегулювання), зменшує постать Путіна, а значить, і збережену в нього підтримку з боку російської еліти. Суперники, найімовірніше, вже задивляються на його трон.
У короткостроковій перспективі Путін може зображати провал заколоту у вигідному для себе світлі. Всупереч очікуванням Пригожина, народні маси не піднялися і не долучилися до повстання, а армія Росії залишалася на боці Кремля, хоча й без особливого ентузіазму (про це свідчить той факт, що до Ростова-на-Дону для протидії пригожинцям довелося відправляти чеченців). Проте, з часом стане зрозуміло, що все це ніяк не демонструє силу путінського режиму.
Судячи з усього, жодна зі сторін не була впевнена, що зможе виграти в іншої. Хоча Пригожин люто критикував російське військове начальство, він заперечував, що намагається здійснити переворот.
Навпаки, він стверджував, що похід вагнерівців є «маршем справедливості» заради солдатів, які гинули в Україні через погану якість управління армією, але виконання навіть цієї місії було швидко припинено – Пригожин знав, що він не витримає атаку на Москву.
Для Пригожина ситуація ускладнювалася тим, що він не зумів завоювати серця російського суспільства. У сценах із натовпами, що підтримували його самого і його бійців, коли вони залишали Ростов, головним мотивом було відчуття абсурду: «герої війни» пішли проти російської армії.
Проте більшість росіян не підтримують шалену риторику Пригожина. Його концепція зачистки Росії від корупції та нерішучості за допомогою крові страждає від браку широкої привабливості.
Однак реакцію Путіна на заколот важко назвати реакцією сильного лідера чи навіть досвідченого тактика. Він засудив переворот і присягнувся «жорстоко» покарати тих, хто взяв у ньому участь, однак ця реакція виявилася недостатньо швидкою, а риторика була більше схожа на паніку, ніж на загрозу. Це була людина, яка реагує на події, а не контролює їх.
Гірше того, Путін не тільки не придушив цього заколоту (не кажучи про знищення Пригожина), а й дозволив Лукашенку домовитися про угоду, яка фактично допомогла Пригожину піти від відповідальності: шеф «Вагнера» тепер житиме в Білорусі, а кримінальні звинувачення, висунуті проти нього, будуть зняті.
На думку частини росіян, у цій угоді Путін виглядає до смішного слабким, бо вона явно була представлена йому як доконаний факт.
Не можна повністю виключати ймовірність, що Путін спробує позиціонувати себе як великого миротворця. Але для цього йому потрібно, щоб еліти Росії згуртувалися навколо нього.
Тривале мовчання Путіна після угоди Пригожина з Лукашенком говорить: він не знає (навіть зараз), чи може він розраховувати на лояльність найближчого оточення. Люди хочуть, щоб він пояснив, чому «зрадника» Пригожина взагалі пробачили. Можливо, переворот і придушено, проте світ бачить, що лідерство в країні, як і раніше, відсутнє.
Звичайно, у путіна ще залишаються союзники. Наприклад, Кадиров, який пообіцяв направити війська для боротьби із призвідниками перевороту. Низка російських керівників, зокрема голова держдуми Володін, міністр закордонних справ Лавров і більшість губернаторів, висловилися на захист режиму.
Опозиція заколотникам з боку російської еліти пояснюється не стільки підтримкою Путіна, скільки опозицією Пригожину. Хоча еліта незадоволена багатьма рішеннями Путіна, зокрема ізоляцією Росії та посиленням її залежності від Китаю, і хоча вона дедалі частіше вбачає в ньому слабкого та навіженого лідера, він залишається вигіднішим варіантом, ніж агресивно налаштований ватажок армії найманців - головорізів і колишніх ув’язнених.
Утім, на боці Пригожина, судячи з усього, теж опинилася низка російських лідерів. Наприклад, у нього, мабуть, були домовленості з генералом Дюміним, губернатором тульської області. У Москві кажуть, що Дюмін, який раніше відповідав за безпеку Путіна й свого часу розглядався як один із його потенційних наступників, вів переговори з Лукашенком від імені Пригожина і, можливо, навіть пообіцяв шефу «Групи Вагнера» військову посаду.
Обіцянку буде легше виконати, якщо, Дюмін стане новим міністром оборони, змінивши Шойгу. Під його керівництвом Росія вибере більш жорсткі підходи до української війни - на превелике задоволення Пригожина.
Більш зловісною для Путіна є можлива допомога заколоту Пригожина (або навіть його організація) з боку сил, близьких до кремля, або співробітників ФСБ. Вони дорікають Путіну, що він дозволяє українській війні тягнутися так довго. Сам факт, що Пригожин публічно і нахабно не підкорявся Путіну і залишився безкарним, може надихнути на нові спроби повалити вище російське керівництво.
Хто ж може захопити трон? Два очевидні варіанти: Патрушев, секретар ради безпеки, і його син Дмитро, міністр сільського господарства. Ще одна кандидатура - прем'єр Мішустін, який навмисне з’являвся в теленовинах, що висвітлювали його активну діяльність під час цієї кризи, поки Путін, як кажуть, втік у безпечне місце на Валдаї, далеко від Кремля. Є ще згадуваний Дюмін, а також Собянін, який контролює власну потужну збройну групу.
Усе це не означає, що кінець Путіна близький і неминучий. Пошепки вже дуже давно ведуться розмови про російські еліти, які нібито хочуть його замінити. Але зміни так і не настають.
Подібно до Пригожина, який відмовився від боротьби, у переможному результаті якої у нього не було впевненості, потенційні суперники Путіна теж не впевнені, що зможуть виграти у конкурентів.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено Оригінал Авторське право: Project Syndicate 2023.
Довідка. Ніна Хрущова - праонука Микити Хрущова, декан факультету Міжнародні відносини університету New School в Нью-Йорку, старший науковий співробітник Інституту світової політики, керівник проекту «Росія».