Сергій ЗНАМЕНСЬКИЙ: "Європейська «пастка» для українців"

Ні для кого не таємниця - у вік Інтернету нічого не приховаєш, що найбільша щільність населення в радянській державі була в Україні, точніше в центральній та південно-східній її частині.

Тут же була зосереджена значна частина машино- та приладобудування, НДІ різного профілю, що створювалися зокрема при великих промислових підприємствах. Не кажучи вже про вищі навчальні заклади, які готували технічні кадри для цих підприємств – у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Києві, Запоріжжі, Донецьку.

Інтелект нації було зосереджено саме тут. Деструктивні процеси по вбиванню та витісненню мозку почалися з розвалом Союзу.

Час "кравчучок" 90-х сприяв дебілізації населення, яке намагалося якось виживати, а не винаходити і творити, а також відтоку допитливих і винахідливих мозків у благословенні, як тоді здавалося, Європи.

То була перша хвиля української еміграції. Млявий процес результату українців з рідних територій отримав новий поштовх у середині нульових років, за часів Ющенка, коли тенденції болонської системи в освіті дали свої перші сходи.

Крен у "болонці" було зроблено у бік гуманітарних професій. Були потрібні вже не інженери, а менеджери та туристи. Закривалися нерентабельні вузи, "оптимізувалися" багато технічних, молодих людей, схильні до конкретного, технічного мислення, або йшли просто працювати, або виїжджали за кордон здобувати освіту там.

Ну, і дуже сприяв витісненню молодого, активного українського населення до Європи безвіз Порошенка. Очевидно, це було головне завдання, яке він вирішив за час своєї каденції. Європа вже чверть століття йде шляхом "почорніння" свого демографічного обличчя. Хоча в Німеччині і особливо у Франції ці процеси мають набагато давніші коріння, і народжуваність у них, на заздрість європейцям, тож український результат до Європи організований якнайдоречніше для зміцнення... ну, скажімо так, європейської автентичності.

Дуже свіжий струмінь у цю справу вносить війна на території південного сходу України. Особливо життєдайним для європейців є приїзд активно репродуктивного жіночого населення, та ще й з дітьми. Для них у країнах Європи організовано різноманітні програми адаптації, безкоштовне вивчення місцевої мови, безкоштовне навчання дітей у школах, гуманітарна допомога.

І все робиться для того, щоб українці обов'язково закріплювалися на робочих місцях – ту помилку, через яку азіати та африканці стали жити на посібники та не працювати, вони вже припускати не мають наміру. Тож двері гостинної Європи відчинилися перед працьовитими та гарними вихідцями з України широко.

Хто з них захоче повернутися додому після тривалих "канікул" через війну на батьківщині - велике питання. І ще більше питання - який інтелектуальний і трудовий потенціал залишиться відновлювати зруйновану війною країну?