Олександр АНДРУЩЕНКО: Друже мій, ліс

Поетичною строкою

Запросив мене ліс знов до себе,

У зелені обійми гілок.

Вітерець там співає молебень,

Літо квітів збирає вінок.

Навкруги - загадковість і спокій.

Сосни плачуть сльозами смоли,

Зве в гущавину стежка пророків,

Що життя сенс шукали колись.

Запросив мене ліс. Ми з ним друзі

І прихильники щирих розмов

Про корисність казкових ілюзій,

Тих, що роблять гарячою кров.

Відпочину на пні біля річки,

Від трави наберусь трохи сил.

Дві вербички, неначе сестрички,

Тут забігли аж на крутосхил.

Хай всі справи чекають на мене,

Хай життя піде навіть навскіс.

Я поринув у царство зелене,

Де господар - задумливий ліс.