Олександр АНДРУЩЕНКО: Листя любові

Поетичним рядком

Іржавим листям нашої любові

У середмісті вітер шурхотить.

Жовто-коричневі і пурпурові,

Листки пробачень просять кожну мить.

«Даруйте, люди! Ми не винуватці.

Провина наша - лиш іржава смерть.

Як щирих почуттів безглузді матриці,

Наповнені ми болем вашим вщерть».

А люди йдуть в своїх звичайних справах

По тому листю, як по рушниках.

І нібито їм зовсім не цікаво,

Що перетворюється біль на прах.

І гине осені краса в калюжах,

І про таємне тихо шепотить,

Звертаючись до най-найнебайдужих,

У кого й досі в серці біль тремтить.

Не витримає хтось, листок підніме,

І принесе додому знак страждань,

А з ним і сподівання невловиме

На відлік часу чесних міркувань.