Михайло Кумок: Дякую вам, Вчительки та Вчителі
Мені в житті дуже щастило на зустрічі з видатними людьми. Перші серед них – вчительки і вчителі. Саме так, жінок серед них значно більше.
Почну з першої шкільної вчительки. Тетяна Тимофіївна Чернявська виховала нас вільними. Мабуть, саме тому у 1977-му в Мелітополі з шести золотих медалістів троє було в нашому класі.
Далі класних в нас було багато. Антоніна Павлівна Стартова виховувала в нас суспільну активність. Ліля Миронівна Хатомлянська – вміння співчувати чужому болю. Віра Григорівна Судакова – організованість та згуртованість.
Окремо – про предметників, завдяки котрим я не мав проблем, поступаючи до університету. Семен Аркадійович Яновер навчив мене досліджувати історію не тільки по підручниках. Галина Федорівна Пушкар – бути своїм в середовищі російської мови та літератури. Олександра Василівна Афанасьєва – вільної англійської і багато чому ще (вона зараз друг нашої родини і одна з небагатьох стрічечок до батьків).
Далі – Дніпропетровський університет. Ірина Федорівна Ковальова була взірцем ерудиції: на першому курсі вона викладала нам археологію, первобутню історію та етнографію; її конспекти я зберігаю і зараз, а ще дуже гордий, що в своїх мемуарах вона відвела мені цілий абзац. А за захист дисертації в столичному академічному інституті вже в 27 років я дякую Тетяні Дмитрівні Ліповській, яка була моїм науковим керівником всі 5 років.
Далі – справжня Наука. Моїм керівником ще до аспірантури став Леонід Олексійович Нікіфоров, ветеран війни, колишній ректор Історико-архівного інституту. І справжня інтелігентка Аріадна Павлівна Бажова (до речі, дружина Тимура Гайдара і мати Єгора).
Викладати в Мелітопольському сільгоспінституті історію кпрс безпартійному єврею було не дуже легко. Дякую за все ректорові Ігорю Сергійовичу, завідуючому кафедрою Валентину Олексійовичу Матяшу, усім старшим товаришам. Окремо тим, хто допомагав створювати кафедру гуманітарної освіти.
Азам журналістики мене навчали старші товариші по «МВ» - Михайло Григорович Рибка, Неля Федорівна Чипігіна, Альбіна Валентинівна Кузнєцова. Азам сучасної журналістики – Тетяна Рєпкова з Словакії, Олег Хомєнок з Києва та Анна Аркадіївна Шароградська з Пітера.
Окрема подяка MDIF – Фонду, завдяки якому я потрапив у «вищу лігу» світових медіа. Особливо – Вероніці Дмітрієвій, Саші Вучинічу, Яреку Горі, Костеку Герберту, Янусу Слупеку. Сподіваюся, ми співпрацюватимемо ще довго.
Чи були в мене вчителі в політиці? Скоріше ті, з кого я брав приклад. Перш за все – академік Сахаров, а також політв’язні Чорновіл, Горині, Щаранський, Кузнєцов. З зарубіжних – Рузвельт, Черчілль, Рейган, Тетчер. З сучасних – мабуть, Джонсон та Трюдо.
А головні мої вчителі – це дідусі й бабусі і батьки. Сподіваюся, вони дивляться на нас з неба і їм за мене не соромно.
На фото:
1977-й – наш 10-й А: когось вже немає, а хтось далеченько
2000-й – другий набір Тетяни Рєпкової: так починалися професійні асоціації українських медіа