Олександр АНДРУЩЕНКО: Власна Голгота
Поетичним рядком
Є у кожного власна Голгота в житті.
Не за людство, за себе щоб відповідь дати.
Ми самі в своїй долі незграбні митці,
Будівельники привиду рідної хати.
Раз по разу одні й ті самі помилки
Робимо на шляхах до надії і мрії.
Не звертаєм уваги: а що ж навкруги?
Опинилися в правді, нарешті, чи в кривді?
Долі хрест несемо, мабуть, важчий за нас.
Безупинно йдемо, миті не відпочити.
Підіймаємося, але не на Парнас,
І туди, де чекають далеко не квіти.
Гучно стукаємо у відчинений дім.
Не діставши мети, розвернулись до іншій.
І в душі без вогню тільки дим, сірий дим
Підіймається над почуттів попелищем.
І залишились в курних шухлядах думки,
Кажуть, нібито всі вони вже недоречні.
Простяглися за обрій гріхів острівки,
А життя вже давно нахилилось у вечір.
Завтра день розпочнеться для інших новий.
Може, вдасться хоч їм помилок не робити.
А не вдасться - свій хрест понесуть весь в крові,
На Голготу свою понесуть наші діти.