Олександр АНДРУЩЕНКО: Пісня переселенців

Наш час давно вже втратив совість.

Порозкидав аби куд

І переплутав всі сліди

Людей. Нечистій силі в користь.

І як при цьому всьому жити

Нам, не втрачаючи добра?

Хто шлях собі який обрав,

Коли зникають заповіти?

Питання є чи їх немає,

Не розбереться аніхто,

Хоч п’ядей в лобі навіть сто.

День хмарний. Сонечко дрімає.

І хати рідної далеко

Поріг. Лише насниться він

Під суму тихий-тихий дзвін.

Там прилетів на дах лелека…

А в декого нема і хати.

І тільки купа із цеглин

Підтримує іржавий тин.

І мявкає ще кіт вусатий.

І ми блукаємо невтішно

Чи сидимо на чужині.

Не гріють теплі тут вогні,

В душі стоїть зимова тиша.  

Олександр АНДРУЩЕНКО