Олександр АНДРУЩЕНКО: Духмяна рапсодія айстр

Поетичною строкою 

Осінніх айстр рапсодія духмяна,

Забуті ноти почуттів старих,

Невтішний біль акордів фортеп’яно,

І твоє серце біля рук моїх.

Що це було насправді? Душ завзяття?

І взагалі, було чи не було?

Нам айстри в жовтні - на минуле натяк,

Їх небо віддзеркалює, мов скло.

Знов грає в квітах музика відтінків -

Від радощів до суму і страждань.

Ніби ми зустрічались вчора тільки,

Радіючи від власних хвилювань.

Нас кличуть пелюстки в часи минулі.

Та хто ж проходив двічі той же шлях!

Стоять на ньому долі караули,

Крізь свій блокпост не пропускають аж ніяк.

Йдемо вперед. Від суму плачуть айстри.

Вони бажають нам лише добра.

Минає час. Він лікувати майстер.

І рана майже вже загоїлась стара.