Дебют з оркестром: відомий запорізький колектив вперше виступить з новим диригентом

28 жовтня у Концертному залі імені Глінки відбудеться прем'єра прекрасної програми «Музичні контрасти» академічного симфонічного оркестру.

Вона стане дебютом на запорізькій сцені для лауреата всеукраїнських конкурсів Василя Коваля, який з вересня 2023 року працює диригентом академічного симфонічного оркестру Запорізької обласної філармонії.

Василь Коваль — досить відомий музикант. З 2 січня 2004 до 31 листопада 2019, працював головним хормейстером у Львівському національному оперному театрі, працював керівником народного ансамблю пісні і танцю «Черемош», диригентом у Державній хоровій капелі «Трембіта».

З вересня 2022 року він диригент у Дніпровському академічному театрі опери та балету «Дніпро – Опера».

Талановитого митця знають не лише в Україні, а й за кордоном: музикант гастролював Польщею, Швейцарією, виступав у Люксембурзі.

Василь Коваль хормейстер-постановник багатьох вистав, серед яких: «Бал-маскарад» Дж.Верді, «Карміна Бурана» К.Орфа, «Весела вдова» Ф.Легара, «Сільська честь» П.Масканьї, «Любовний напій» і «Дон Паскуле» Г.Доніцетті.

Напередодні концерту ми поспілкувалися з Василем про те, чому він не виїхав з України під час війни, хоча мав законні підстави, як він потрапив до Запорізької обласної філармонії, як його зустріли запорізькі музиканти і чому саме твори Бетховена, Колодуба і Енеску прозвучать під час його диригентського дебюту на сцені Концертного залу імені Глінки.

- Коли розпочалася повномасштабна війна, я мав можливість виїхати за кордон, як виїхало багато людей - я багатодітний батько, у мене троє дітей, - розповідає Василь Коваль. - Але не хотів цього я, не хотіла моя сім'я. Хоча запрошення були: телефонували деякі музиканти, з театрів — приїзди, допоможемо, будеш працювати, диригувати. Навіть думки такої не було — кудись поїхати зі Львова!

В Україні є чим займатися. Війна колись закінчиться. Обов’язково нашою перемогою, це зрозуміло. А зараз треба просто працювати, що я і роблю.

Василь Коваль народився на Закарпатті, у місті Мукачево. Там закінчив музичну і хорову школи. Навчання музиці продовжив на Львівщині - закінчив Дрогобицьке музичне училище ім.В.Барвінського (факультет хорового диригування, 1998 р.), Львівську національну музичну академію імені М. Лисенка (2003 р.) і аспірантуру цього вищого навчального закладу.

Місто Лева стало рідним для закарпатця: у Львівському оперному театрі Василь Коваль 16 років служив головним хормейстером і багато працював із хорами.

Але доля зробила карколомний стрибок і у 2022 році Василь приїхав працювати на схід України - у місто Дніпро. Змінилося і професійне “амплуа” музиканта — він став оперним диригентом. Але одного театру для творчого розвитку Василю, напевно, було замало: з вересня талановитий митець поєднує роботу диригента у двох провідних закладах культури - “Дніпро-Опера” і Запорізькій обласній філармонії.

- Пане Василю, ви багато років пропрацювали головним хормейстером у Львівському оперному театрі. Але останній рік ви працюєте диригентом. Напевне, є різниця диригувати хором і диригувати оркестром?

- Так, звичайно, вона є. Тому що вокал — це одна музична ніша, а оркестрова справа — інша. Але все поєднується музикою.

Хочу зазначити, що у мене дві вищі освіти: я закінчив консерваторію як хормейстер і як оперно-симфонічний диригент. Працював у Львівському оперному театрі 16 років на посаді головного хормейстера і паралельно певну кількість років працював у музичній академії диригентом оперної студії. Не хормейстером, а диригентом! Диригував вистави і в театрі.

Я цю професію поєдную багато років, просто моя перша освіта хормейстер, це правда. Дуже радий, що у мене саме такі дві освіти.

Тому що робота, зокрема, в театрі, потребує правильного розуміння вокалу, звучання хору, солістів. У “Дніпро-Опері” я працюю на посаді диригента оперного театру.

- Що вплинуло на ваше рішення переїхати до нового міста і розпочати роботу в новому колективі?

- Так, я вважаю себе львів’янином, бо у Львові з 1998 року — вчився, працював, там моя сім’я, моє життя. Але творчі люди часом міняють місце перебування, місце дислокації, скажем так. Був конкурс в оперному театрі, я вирішив взяти в ньому участь. Пройшов його. Нічого особливого (посміхається)!

- Після посади головного хормейстера...

- ... на посаду диригента. Справа в тому, що посада диригента дуже цікава. Вона передбачає роботу із співаками, з хором, з оркестром. Це була моя мрія — бути диригентом! Стати диригентом, людиною за пультом, яка керує творчим процесом, творить музичну палітру. Так, це була моя мрія. Я хотів цього.

- Тобто, в Дніпровському театрі опери та балету ваша мрія збулася?

- Так. Моя посада - оперний диригент вищої категорії. А в Запорізькій обласній філармонії в контракті вказана посада - головний диригент симфонічного оркестру, тут я працюю за сумісництвом.

- Ми з вами так плавненько підійшли до Запорізької обласної філармонії, де ви почали працювати у вересні. До речі, ви мали виступати у філармонії 7 вересня на відкритті 67-го симфонічного сезону, але концерт не відбувся. Відкриття було пізніше, з іншим диригентом і іншою програмою.

- Вірно, концерт перенесли. Це мав бути трошки інший концерт, ніж який відбудеться 28 жовтня. Там було більше вокальних номерів — було двоє запрошених співаків: Крістіан Бенедикт з Литви і Наталія Сандак з Дніпра. Програма дуже цікава: вона наповнена оперними аріями, дуетами, оркестровими номерами, включає твори зарубіжної та української класики. Обов’язково її почуємо!

- Пане Василю, згадайте вашу першу зустріч з музикантами Запорізького академічного симфонічного оркестру. Вони “капості” не робили для перевірки нового диригента?

- Оркестр Запорізької обласної філармонії — дуже високого рівня! Тут працюють дуже приємні люди, які гарно мене сприйняли і сприймають. Ніяких “капостей” вони не робили. Зрештою, я й приводу не давав. Я дуже добре ставлюсь до людей і люди до мене гарно відносяться. Мені дуже приємно працювати з цим оркестром.

Думаю, ми підготовимо багато хороших програм високого рівня, які знайдуть відгук у слухачів.

Чесно кажучи, я вдячний долі, що маю таку можливість — поєднувати як диригент два колективи: оперний і симфонічний. Це для диригента дуже багато! Це можливість реалізувати себе і в оперній музиці, і в симфонічній, це таке дуже гарне доповнення.

Я дякую керівниці Запорізької обласної філармонії Ірині Едуардівні Конаревій, що вона мене запросила і я маю можливість тут працювати. Для диригента це дуже корисно. Загалом це мрія багатьох!

Хочу сказати комплімент Ірині Едуардівні — не зважаючи на те, що бойові дії проходять поруч із Запоріжжям і місто є прифронтовим, творче життя у філармонії просто кипить. Багато творчих проєктів, прем’єри цікавих музичних програм! Концерти проходять на дуже високому рівні, музиканти працюють, є глядач.

І про Дніпровський академічний театр опери та балету можна сказати те ж саме — відбуваються вистави, артисти готують програми, слухачі є у залі.

Це заслуга керівників - Ірини Едуардівни Конаревої і Костянтина Михайловча Пінчука, які тримають заклади на належному рівні і в умовах воєнного стану. Маю за честь працювати з такими поважними людьми. Я намагаюся виправдовувати надії, які на мене покладають і в Запоріжжі, і в Дніпрі.

Багато українських колективів пішли на простій, деякі виїзхали за кордон, деякі залишилися, але не працюють. А тут вирує життя — репетиції, творчі проєкти, творчий процес проходить у повному обсязі.

- Тобто, можна з повним правом стверджувати, що вам дуже пощастило і що ваша мрія стати диригентом збулася?

- Авжеж!

- Цікаво, чи не траплялися з вами як диригентом кумедні випадки під час концертів? Може, диригентську паличку забували перед виходом на сцену?

- Ні, не забував. Але коли в емоціях диригую, то вона може полетіти в інший кінець. Її потім повертають музиканти, так вже було кілька разів. Такі моменти стаються з багатьма диригентами.

- Тепер про речі серйозні. У репертуарі “Дніпро-Опери” є масштабна сценічна кантата «Карміна Бурана» К.Орфа. 25 квітня 2019 року цей прекрасний музичний твір звучав і в Запоріжжі — у виконанні хору Дніпропетровського академічного театру опери та балету і академічного симфонічного оркестру Запорізької обласної філармонії під орудою головного диригента, народного артиста України В’ячеслава Реді. Це було яскраве і незабутнє дійство! Можливо, цей твір запоріжці почують знову?

- «Карміна Бурана» є особливим твором. Це перший твір, який я продиригував за пультом у Львові, це було близько 20 років тому. Я тільки поступив до аспірантури Львівської музичної академії на стажування і вже працював в оперному театрі. Головний диригент Михайло Михайлович Дутчак, його вже немає з нами, доручив мені провести цей твір.

Тому у мене особливе відношення до цього твору. Обов’язково його виконаємо у Запорізькій обласній філармонії ще раз! А можливо, й не раз. Твір дуже гарний, дуже яскравий! Диригував цей твір не тільки у Львівському оперному театрі, а й у “Дніпро-Опері”. Цей твір вартує уваги, дуже колоритний.

- Пане Василю, які твори обрали для програми “Музичні контрасти”, яка буде вашим дебютом на запорізькій сцені?

- Симфонію №7 Л. Бетховена ля мажор, op. 92 у 4-х частинах. Це один з моїх улюблених композиторів-класиків. Я багато його симфоній вчив, частину диригував. Тому Бетховена не міг оминути. А Симфонія №7 — одна з моїх улюблених.

Прозвучить відома «Румунська рапсодія» №1, яку написав румунський композитор, диригент та скрипаль Дж. Енеску. Дуже колоритний музичний твір, який часто виконується, є яскравим прикладом самобутнього творчого почерку майстра. Як мені розповідали музиканти, «Румунська рапсодія» №1 була у репертуарі оркестру, але дуже давно. Ми вирішили відродити цей твір.

Прозвучить і прем’єра. Знаменита «Українська карпатська рапсодія» Л. Колодуба — це українська музика, яка не виконувалася у Запоріжжі. Привіз зі Львова ноти, щоб ми цю музику виконали. Левко Колодуб поєднав у цьому творі українські теми, українську душу і зробив це настільк майстерно, що твір не можна було не включити в програму.

Врешті-решт, ми мусимо виконувати українські твори, бо це — наше, рідне.

Є такий вислів: хочеш знищити народ, знищи його культуру. Багато років українська культура знищувалася — в сфері музики, живопису, поезії. Все знищувалося відповідними службами і структурами. А зараз настав час, що ми обов’язково маємо це відроджувати. Тому українська музика звучатиме в Запорізькій обласній філармонії! Вона повинна звучати!

Таким чином, програма концерту буде контрастною — Бетховен, Колодуб і Енеску. Сподіваюся, запорізьким глядачам сподобається!