Олександр АНДРУЩЕНКО: Сніжить у місті

Поетичною строкою 

Зимова графіка міста:

Гілок штрихи чорно-білі,

Перлинових хмар намисто

В середньовічному стилі.

Іду, ніби лицар без шаблі

І обладунків залізних,

Провулочками печалі

До храму думок капризних.

Неприбраний сніг скрипучий

За щось мені дорікає.

Хиткістю звукосполучень

На домбрі розбитій грає.

Сніжинки летять нечутно -

Складні ієрогліфи долі.

Нагадують про забуте

Бажання на видноколі.

Але давно промайнула

Та неповернення крапка,

Руки свої простягнула

Нових передбачень пастка. 

І сил нема зупинитись,

Кличе шлях в невідоме.

Легких сніжинок магніти

По долі ведуть підсвідомо.