Олександр АНДРУЩЕНКО: Спогади гріють пристрасть

Поетичною строкою 

Який же погляд ти мені подарувала,

Як затремтіли вії і повіки!

З небес нам на любов була ухвала,

На те, щоби злилися долі ріки.

Розлука неодмінно зіткана з печалі,

Але яка від неї насолода!

Ховаємося у одній любові шалі,

І ніч, здається, не така холодна.

Пригадую прощання нашого хвилини.

Все найдорожче зберігаю в серці.

А час в майбутнє, ніби білі хмари, плине,

Де твої очі - вогники в люстерці.

Зима іде. Проте як гріє пристрасть спогад!

Розтоплює сумні сніги, бурульки.

До весни простяглась крізь заметіль дорога.

І не лякають навіть завірюхи.

Так несподівано народжується думка:

Буває, відстань - добре для любові.

Вона для почуттів надійна запорука,

Корисні іспити в її основі.

Зі мною назавжди залишився твій погляд.

В твоїх очах - вогні надій казкові.

Між нами білий сніг і порожнеча поля.

А  почуття одвічно кольорові.