Олександр АНДРУЩЕНКО: Розмова з груднем

Поетичною строкою 

Твої поети, грудню, обережні.

Вони про щастя не співають хором,

Від тебе в них холодна незалежність,

Така наївна і така прозора,

Що це виходить вже за розуміння межі.

Думки ще повні осені дурманом,

Ще листям золотим всі оповиті,

Хитаючись, ідуть у ніч майданом.

Серед замерзлих на всіх клумбах квітів

Без радощі зустрінуть сивий ранок.

Даремно тут шукати краплю сенсу.

Такий вже грудень - грань сумна природи.

Співає він без слів тужливу месу.

Похмурі хмари водять хороводи

Над горбом, де буран зламав березу.

Твоїм поетом важко бути, грудню.

Нема краси, що призведе у захват.

Навіть повітря повне каламуттю,

Подібно одягу пустельника-монаха.

Калюжі змерзли, відливають ртуттю.