Олександр АНДРУЩЕНКО: Дуб і клен на пагорбі

Поетичною строкою 

А вітер і підступний, і мінливий

Несе вітрила долі крізь часи,

Крізь всі сніги і промені, і зливи.

І виють вслід йому голодні пси. 

На пагорбі горить нічне багаття,

Летять від нього іскри навкруги.

Обійнялися дуб і клен, як браття.

Чекають в січні на нові сніги.

Тож стерплять все: і холод, і ненависть,

І зради друзів, без підстав ганьбу,

І ворогів кривавість і двуглавість,

Недоумків розлючених юрбу. 

Попереду в братів мета єдина -

Свій пагорб, свою землю зберегти.

Обов’язок виконують невпинно

Во всій суворості і простоті.

А вітер віє хай собі і далі.

Стоять дерева - красені, брати.

В них є надія і нема печалі,

Бо треба витримати все й перемогти.