Закон про мобілізацію: сім правок, без яких він може нашкодити

На мою думку, законопроєкт загалом прийнятний і доцільно проголосувати його за основу. Однак бачу кілька моментів, які слід виправити до другого читання

1. Граничний строк служби 36 місяців. Абсолютно правильна норма, без якої взагалі мало шансів успішно здійснити велику мобілізацію. Термін служби 36 місяців – на жаль, об’єктивно не можемо собі дозволити менший, інакше доведеться вже у поточному році дембельнути більше людей, аніж ми встигнемо підготувати їм на заміну.

Єдине, що на мою думку категорично потребує зміни, – це "урівнялівка" служби "на нулі" та у тилу. 36 місяців навіть дуже тяжкої і вкрай необхідної для фронту роботи у ремонтному батальйоні, логістиці або штабі – зовсім не те саме, що 36 місяців у Авдіївці чи Кринках.

Якщо пропоновану норму доповнити тим, що кожний день безпосередньої участі у боях зараховується за 2 або навіть 3 дні служби, тоді все стане на місця. При тому технічно проблем з облікуванням днів нема – їх все одно обліковують фінчастини кожної ВЧ, оскільки за дні на нулі та не на нулі йде різна оплата.

Також це зробить "великий дембель" не одномоментним (що було б вкрай ризикованим), а розтягнутим в часі, бо ж на нулі люди провели дуже неоднаковий час. Вважаю це дуже суттєвим доповненням, яке зробить норму про граничний строк служби остаточно робочою та правильною.

2. Покарання за уникнення обліку. Як на мене, аж ніяк не надмірні. Навпаки, я б їх посилив ще однією нормою: всі перелічені в законопроєкті адміністративні стягнення застосовував би лише один раз, а повторне порушення кваліфікував би як кримінальне, з тією самою санкцією, яку новий законопроєкт пропонує за відмову від проходження ВЛК.

3. Однак у нинішньому вигляді ці норми не просто дозволяють воєнкомам зловживання, а буквально запрошують зловживати. Я розумію, чому адмінсанкції за ухилення будуть накладати одноосібно воєнкоми. В нормальному житті це мали б робити суди. Однак в нашій реальній ситуації,якщо ми завалимо суди тисячами справ ухилянтів, судова система колапсує за тиждень. Тож дійсно іншого виходу нема.

Але якщо вже ми даємо воєнкомам до рук таку "термоядерну зброю", слід подбати про захист від зловживань. Необхідно доповнити законопроєкт нормами про:

- можливість та механізм швидкого оскарження накладених адмінсанкцій. Притому оскарження не у самого воєнкома чи його начальника, а в незалежній інстанції (судовій чи якійсь іншій – окреме питання, яке потребує опрацювання);

- кримінальне покарання за незаконне накладання санкцій.

Не дарма в "Отче наш" сказано "і не дай нам спокусу понад наші сили". Воєнкоми – теж люди, і варто позбавити їх зайвих спокус, так буде краще для всіх включно з ними ж самими.

4. Також, на жаль, наболіла проблема впровадження суворої відповідальності за порушення ведення обліку не лише з боку військовозобов’язаного, але так само і з боку ТЦК. Наразі поширена ганебна практика "втрати документів" у ТЦК, зокрема документів про бронювання, при тому часто важко сказати, коли йдеться про "простий" бардак та службову халатність, а коли про свідоме зловживання з метою виконати план призову за допомогою таких "маленьких невинних махінацій". За втрату документів, від яких в прямому сенсі може залежати життя та свобода людини, наразі жодної відповідальності нема, і зробити будь-що воєнкому–порушнику нереально.

Новий закон має саме врегулювати стосунки військовозобов’язаного з державою, а врегулювання передбачає збільшення відповідальності з обох боків, а не тільки з одного.  В підсумку це якраз допоможе виконати план призову, бо змінить ставлення суспільства до ТЦК та воєнкомів (як колись вдалось суттєво змінити ставлення суспільства до патрульної поліції під час її реформи).

5. Пропоноване урядом скасування категорії "обмежено придатний". Можливо я чогось не знаю, цілком допускаю це. Однак поки що я не можу збагнути сенс цієї новації.

Якщо зараз є люди, яким взагалі не можна служити, є люди яким стан здоров’я дозволяє служити в тилових частинах, але не воювати, і ті кому можна будь-які навантаження, то нова норма пропонує поділити всіх на "годних" та "негодних". Тобто якщо ти вже загалом придатний, то значить можеш не просто служити, але і повзти по-пластунськи під вогнем, стрибати у броніку, пішки намотувати десятки км з повною викладкою тощо.

Соррі, але це виглядає, м'яко кажучи, нереалістичним з медичного погляду. Якщо вважати "придатними" тільки тих, хто може витримати все, тоді у нас придатних виявиться значно менше ніж мінімальна потреба армії. Якщо ж навпаки, всі хто наразі є обмежено придатними, раптом "стануть" придатними для бойових дій – матимемо купу небойових втрат, нічим не виправданих та без жодної користі для справи.

На мою думку, цю новацію слід вилучити і залишити нинішню градацію із трьох категорій придатності.

6. Необхідність проходження ВЛК особами, які завідомо не підлягають призову зараз, просто "для більш повного охоплення обліком". Люди, які мають відстрочку, броню або визнані ВЛК непридатними без можливості вилікуватися, не мають кожні пів року обтяжувати собою і без того перевантажені ВЛК, це тупо і не дає жодної користі, натомість сильно ускладнює і роботу системи, яка і без того ледь справляється зі своїми обсягами роботи.

От коли термін відстрочки чи броні закінчується – тоді і слід пройти ВЛК, за відмову від чого законопроєкт цілком правильно встановлює кримінальне покарання.

7. Питання спецобліку пенсіонерів МВС, СБУ, СЗРУ та низки інших правоохоронних органів та спецслужб.

Я, на жаль, не достатньо знаю правову сторону питання, щоб сказати, обов’язково врегулювати це питання саме в новому законі, чи це можна відрегулювати на рівні підзаконних нормативних актів. Але саму проблему вважаю дуже гострою, і вирішити її треба якомога швидше.

Йдеться про десятки тисяч чоловіків віком від 40 до 60, в хорошій фізичній формі, з навичками фізпідготовки та володіння зброєю, які не можуть бути призваними до ЗСУ, бо після виходу у відставку з правоохоронних структур чи спецслужб стоять на обліку саме там і можуть бути призваними лише туди. Ці структури переповнені, не мають проблем із комплектацією та не призивають своїх відставників – бо не мають потреби. А до ЗСУ їх призвати не можуть, бо вони "особливі" і не підлягають ні загальному призову, ні загальному військовому обліку.

Ця практика неприйнятна для нашої ситуації, коли ми ведемо велику війну, де основну роль відіграє саме масова армія із мобілізованих громадян, а спецслужбам відведено лише невелику специфічну роль згідно з їхньою спеціалізацією.

Як на мене, з переліченими вище поправками новий закон стане саме тим, що нам зараз потрібно (а точніше, було потрібно ще рік тому, а зараз вже просто "горить").

Особливо критичними вважаю пропозиції 1, 3 та 5, без них новий закон, як на мене, може просто не запрацювати як слід, а де в чому навіть нашкодити.

Євген Дикий, публіцист, ветеран АТО, голова Національного антарктичного наукового центру