Олександр АНДРУЩЕНКО: За примхою добра

Поетичним рядком

Ми розминулися за примхою добра.

Нас доля у коханні би спалила.

Така життя іде велика дивна гра,

Що має і гнучкі, й прозорі крила.

Несе нізвідки відстань ніжність і красу,

І феєричне марево багаття,

Якого в серці існування - вища суть

Усіх відтінків незбагненних щастя.

Горить, не догоряє спогадів свіча.

Вона така довірлива, відверта.

І з нею шлях в минуле розпочавсь,

Де з пам’яті стежинка мрії стерта.

Ми розминулись і лишились назавжди

Одне для одного прозорими ставками,

З яких течуть струмочки чистоти

І з віддзеркаленими білими птахами.

І ми, як ті птахи, у небі летимо,

І хай між нами збільшується відстань,

Кохання перше нас поєднує само

Під срібні дзвони долі благовіста.