Не просити. Підсумки Українського тижня у Вашингтоні
Традиційно, повертаючись із США ділюся рефлексіями
1. Головна, на жаль, не найприємніша.
В Американському порядку денному Україна сильно втратила позиції.
Близький Схід – це топ міжнародного порядку денного.
Велику увагу забрала бійка республіканців і демократів (рік бо виборчий). І Україна залишилася дуже далеко.
2. Вперше побував на молитовному сніданку, який щороку організовують у США.
Згадав Байден у своїй промові і Україну.
Але скрізь, на відміну Близького Сходу, якому було присвячено кілька хвилин тексту.
3. На 72-му Молитовному сніданку в США були присутні 2100 осіб із 127 країн світу.
Було багато українців, які приїхали як з України, так і зібралися з різних штатів США.
4. Настрій у багатьох українців тяжкий. Не коментуватиму деталі багатьох розмов, але у людей апатія, нерозуміння майбутнього та багатьох процесів, що відбуваються в Києві.
5. При цьому є запит щодо довгострокового бачення розвитку України від українських лідерів.
На початку вторгнення таким баченням підживлювали націю, а сьогодні глобальне розчарування немає точки опори.
6. Була крута лекція-спіч колишнього глави ФБР Джеймса Комі.
Нотатки не вів, але запам'яталося основне – умова прийняття будь-якого важливого рішення:
- уяви, що ти дивишся на себе сьогоднішнього з майбутнього +5 або +10 років. І як ти оціниш якість твого сьогоднішнього рішення з часом? Шкодуватимеш чи пишатимешся?
Цікавими були міркування про циклічність процесів у політиці, економіці. І те, що будь-яка кризова ситуація – тимчасова.
7. Зустрічалися із кількома аналітичними центрами, інвестиційними фондами.
Інтерес до України є.
У перших – запит на актуальну статистику, аналітику.
У других – на якісні перспективні проекти для інвестування.
Для мене це добрий сигнал.
8. Не раз на зустрічах із американськими колегами згадували, що в нас і в американців є головна спільна риса – Свобода як головна цінність. І це хороший "маркетинговий" інструмент для побудови партнерства.
9. Щоб завершити, нагадаю, що в сценаріях форсайту над якими працює UIF, позитивні сценарії для нашої країни можливі лише за нашого міцного партнерства зі США. Без цього сценарії негативні аж до найгірших.
Слово партнерство тут є ключовим. Нам потрібні спільні взаємовигідні проекти, де кожна сторона матиме інтерес та вигоди.
Не просити і не клянчити допомогу, а приходити зі своїм планом, переконувати і домовлятися. Повністю несучи відповідальності за домовленості та виконуючи всі взяті зобов'язання (з цим у нас не дуже, кажуть американці).
Загалом, майбутнє наше залежить виключно від нас, нашої здатності мислити стратегічно, створювати глобальні партнерства та системно бути надійними партнерами.
Анатолій Амелін, співзасновник Українського інституту майбутнього