Переломний 2024-й: ключові фактори
Перші дні нового 2024 року свідчать, що він буде не менш складним і насиченим, аніж його попередник.
Глобальні "болячки" 2023 року у вигляді воєн і воєнних конфліктів, сповільнення темпів економічного росту і подальша хаотизація світового політичного і безпекового простору, скоріше за все, продовжать виснажувати світове суспільство і в нинішньому році.
Позаяк якихось дієвих рецептів для їх лікування суспільство не придумало, то не можна виключати появи якихось нових видів глобальних викликів та загроз, які ще більше ускладнять анамнез, діагностику та подальше зцілення.
Важливі фактори 2024 року
Воєнний фактор
Повномасштабна війна Росії проти України продовжує формувати світовий порядок денний. І, як свідчить практика минулого року, сприймати її, як явище, що скоро мине, вже немає ніяких підстав. Війна набирає не тільки затяжного характеру (на чому все частіше акцентують увагу і противники, і прибічники української незалежності), але й набуває все чіткіших обрисів тривалого цивілізаційного протистояння.
Це означає, що навіть досягнення перемир’я, незалежно від його умов, не призведе до автоматичної ліквідації загрози відкритого воєнного зіткнення в майбутньому. Лише остаточна ліквідація її джерела може гарантувати мир.
А до того часу, глобальному суспільству доведеться змиритися з тим, що навколишній світ розвивається не за звичними писаними нормами міжнародного права, а виходячи із суб’єктивних примх новоявлених претендентів на світове панування.
Тому не дивно, що майже усі більш-менш значимі політичні події у світі розглядаються крізь призму російсько-українського воєнного протистояння і у глобальному, і в національному вимірах. Особливо, в Європі.
Війна – це насамперед неоднозначність в оцінках ситуації, що межує з хаосом, яка затрудняє, а іноді й унеможливлює прийняття зважених управлінських рішень будь-то в компанії чи на державному рівні. І це стосується не тільки воюючих сторін.
У таких умовах воєнний фактор, окрім його прямої небезпеки, стає ще й ефективним інструментом шантажу, коли ініціатор воєнної агресії, користуючись невизначеністю, пробує нав’язати протилежній стороні власні правила гри. Так веде себе Росія щодо зарубіжних держав-партнерів України, намагаючись направити їхні дії у вигідне для себе русло.
А загроза того, що у будь-який момент у світі може виникнути новий відкритий воєнний конфлікт, стає предметом політичних торгів між глобальними гравцями заради досягнення ними якихось власних чи корпоративних цілей.
Російське вторгнення в Україну стало своєрідним каталізатором для інших гравців регіонального рівня щодо використання силової компоненти при вирішенні проблем, що виникають.
Фахівці із International Crisis Group (ICG) висловлюють занепокоєння тим, що путінський приклад стане предметом наслідування для інших авторитарних лідерів, які будуть вплутуватися у воєнні авантюри за підтримки зовнішніх спонсорів – країн на кшталт Ірану, який розглядає регіональні конфлікти як проксі-війни проти великого ворога, частіше всього – проти США.
Експерти ICG наголошують, що "…спроби зупинити війну дипломатичним шляхом повсюдно терплять невдачу. Серед керівників держав все більше тих, хто вдається до війни як до засобу досягнення політичних цілей. І все більше тих, хто вірить, що це їм минеться безкарно".
Вони також підкреслюють, що "…ризик того, що деякі лідери перейдуть від придушення інакодумства всередині країни чи опосередкованого втручання до фактичного вторгнення в сусідні країни, уявляється в 2024 вищим, аніж коли-небудь за останні роки".
А тому воєнний фактор у поточному році має всі можливості для свого "розмноження". Це насамперед стосується започаткованого минулого року відкритого воєнного протистояння на Близькому Сході, де Ізраїль протистоїть агресії з боку ХАМАС, а демократичний Захід має вирішувати проблему свободи мореплавання у Червоному морі, проти якої агресивно виступають єменські хусити.
Одними спорадичними обстрілами хуситських об’єктів на єменській території справа навряд чи обійдеться. І дуже сумнівно, що Іран, фігура якого бовваніє за цими вогнищами, правильно трактуватиме надіслані йому меседжі.
Продовжують жевріти конфлікти в Африці (Нігерія, Сомалі, Судан), існують побоювання щодо ситуації в Ефіопії, Азії (М’янма, ситуація навколо Тайваню) та ін.
А тому, виглядає досить сумнівним, що у поточному році світові лідери зможуть перебороти розбіжності, усвідомити усю серйозність того, що коїться у світі, підтвердять свою прихильність деградуючим післявоєнним нормам міжнародного права та кинуться врегульовувати конфлікти.
Взагалі, ключові ризики, на думку більшості фахівців, у воєнній сфері полягають у тому, що:
будь-яка із нинішніх воєн у будь-який момент може перерости в масштабний регіональний чи, навіть, глобальний конфлікт;
унормування воєнної агресії в міжнародних відносинах і обмеженість ресурсів Заходу для допомоги союзникам може додати впевненості його опонентам із табору автократів, що приведе до нових війн.
Як пишуть експерти ICG, "…у кращому випадку лишається надіятися на те, що в нинішньому році не буде гірше".
Політичний фактор
Російсько-українська війна стала своєрідним каталізатором процесу спонтанного формування нової конфігурації світу, у якому, з одного боку, розташовуються країни, що традиційно сповідують принципи ліберальної демократії, а з іншого – групуються прибічники авторитарної форми правління.
Якщо раніше зв’язки між країнами другої групи носили такий собі латентний характер, то з початком російського воєнного вторгнення в Україну їхня взаємодія почала набувати конкретики, особливо у сфері військово-технічного співробітництва, та координування дій на міжнародному рівні.
Наскільки стійкий цей процес і чи настане етап його глобальної інституалізації (за аналогією з ШОС чи БРІКС), і чи настане, взагалі, покаже час, але вже зараз можна констатувати, що світ залишатиметься у фазі екстремального хаотичного існування ще, принаймні, найближчі 4-5 років.
І це за умови, якщо до вже існуючих чинників не додадуться нові серйозні виклики та загрози, що при нинішній фрагментованості глобального безпекового простору та пануючому державному егоїзмі абсолютно не виключено. Загострення ситуації навколо Ізраїлю – лишнє тому підтвердження.
У таких умовах міжнародним акторам доведеться виконувати свої ролі в умовах непередбачуваності, яка тільки посилюватиметься.
Іншим важливим фактором міжнародної політики 2024 року, який може серйозно вплинути на подальший розвиток ситуації у світі, є той своєрідний виборчий марафон, який заплановано на поточний рік. І міжнародна демократична спільнота має всі причини для хвилювання, оскільки вибори, як підкреслювала "Financial Times", проходять на фоні всесвітнього підйому антилібералізму, ослаблення незалежних інституцій і розчарування серед молоді у самому інституті виборів, яке лише посилюється.
У нинішньому році мають пройти 83 вибори у 76 країнах світу плюс вибори до Європарламенту. За попередніми приблизними оцінками, у них має взяти участь близько 4,2 млрд жителів планети. Це більше половини усього населення Землі.
Половина із цих країн – авторитарні режими. Що стосується іншої половини, то є неабиякі небезпідставні побоювання, що частина з країн, що нині являються (чи лише числяться) демократичними, можуть змінити свою орієнтацію і поповнити ряди авторитаріїв.
Зокрема, це стосується таких демократій, що розвиваються, Індія, Індонезія та Мексика, країн з величезним населенням. Де є ризик того, що переможці на вільних виборах у подальшому займуться придушенням прав і свобод власних громадян. Особливо це стосується Індонезії, результати виборів у якій можуть серйозно вплинути на ситуацію в Південно-Східній Азії.
Зважаючи на те, як проходять вибори останніх років у світі, це вже не є чимось фантастичним. З’явився навіть термін для означення цього феномена – "угорський шлях". Тому можна констатувати, що нинішня глобальна виборча кампанія пройде під лозунгами боротьби за модель подальшого розвитку глобального суспільства. Іншими словами – продовжиться протистояння демократії з авторитарним популізмом.
Із важливих країн виборчі перегони розпочав 13 січня 2024 року Тайвань, де вибирали і президента, і парламент. Результати виборів неоднозначні. Якщо президентом обрано послідовного прибічника незалежності Тайваню, то новий склад парламенту відрізняється від попереднього і відстоювати незалежну від КНР позицію буде складніше. Перший крок у відповідь на волевиявлення тайванців офіційний Пекін зробив моментально. Республіка Науру розірвала дипломатичні відносини з Тайбеєм. За інформацією з офіційних джерел, КНР пообіцяв Науру економічну допомогу за цей крок. Від розвитку ситуації в Тайвані залежатиме не тільки подальша доля самої острівної країни, а й стан відносин між КНР та США.
Однак, основні битви за майбутнє демократії мають відбутися у червні в Євросоюзі та у листопаді в Сполучених Штатах Америки.
За результатами червневого голосування ЄС має змінитися Європарламент і керівництво Союзу. Вибори є дуже важливими для європейського континенту і світу в цілому. Особливо, беручи до уваги політичні процеси, що проходять всередині деяких європейських країн, де на підйомі євроскептики та популісти, які, без сумніву, збільшать своє представництво в Європарламенті. А також, зважаючи на рівень впливу на європейських політичних гравців з боку офіційної Москви.
Можливо, якихось глобальних катастрофічних змін в результаті цих виборів і не станеться, але деформація політичного і безпекового простору у світі, безсумнівно, все-таки буде.
А листопадові вибори в США без перебільшення можна назвати доленосними і для цієї країни, і для світу в цілому. За їхніми результатами може різко змінитися не тільки зовнішньополітичний курс країни, її роль на міжнародній арені, відносини з союзниками, а й погіршитися внутрішня ситуація, що набагато небезпечніше для розбалансованого і роздертого протиріччями світу.
Тож, "God Bless and Save America" – саме той лозунг, який зараз так потрібен цій країні.
Економічний фактор
Не менш заплутаною є ситуація у глобальній економічній сфері. "Постковідний" період виявився не таким обнадійливим та веселковим, як того хотілося світовій економічній і фінансовій спільноті.
А війни, як відомо, роблять світ ще біднішим. Розв’язана РФ відкрита війна проти України, поширення воєнних дій на регіон Близького Сходу тільки посилили всілякі економічні негаразди, викликані пандемією. Вони вже призвели до перебоїв у міжнародній торгівлі, викликали деглобалізацію світової економіки та деградацію післявоєнних міжнародних інститутів розвитку.
Подальша ескалація конфліктів, високі процентні ставки, млява міжнародна торгівля і кліматичні катастрофи, що все частішають, на думку фахівців, створюють у майбутньому серйозні перепони на шляху глобального економічного росту.
Згідно з прогнозами ООН, економічне зростання в США в поточному році сповільниться із-за високих відсоткових ставок, скорочення споживчих витрат та погіршення ситуації на ринку праці. Економічне зростання у Сполучених Штатах в поточному році, за оцінками ООН, складе 1,7%.
Не справдилися поки-що прогнози щодо швидкого відновлення економіки Китаю після його відмови від політики так званої нульової толерантності щодо ковіду. За прогнозами ООН, економічне зростання країни у поточному році уповільниться до 4,7%.
Відсутність відчутного економічного росту в глобальному "складальному цеху", зі свого боку, не сприяла становленню відносного порядку на світовому енергетичному ринку.
Економіка ЄС зросте, за тими ж оцінками на 1,6%, РФ – біля 1,5%.
Економіка України, за прогнозами ООН, зросте на 4%.
Загалом, на думку економістів, тенденції минулого року багато в чому продовжаться і в поточному році. До того ж можуть з’явитися нові фактори, які дещо скоригують ці тренди. До них відносять, зокрема:
- збільшення збройних конфліктів та їхня можлива ескалація;
- значні боргові навантаження у розвинутих країнах;
- високий рівень інфляції;
- політичні фактори, як то вибори в США і ще у більше ніж сімдесяти країнах світу і ЄС.
Як зазначено в останньому випуску доповіді Світового банку "Перспективи світової економіки", незважаючи на те, що ситуація в світовій економіці наразі краща, аніж рік назад (у зв’язку зі зниженням ризику глобальної рецесії, в основному, завдяки стабільності економіки США), однак, "…за прогнозами, до кінця 2024 року світова економіка встановить антирекорд: темпи зростання світового ВВП в першій половині нинішнього десятиріччя виявляться найнижчими за останні 30 років".
Замість висновку
Отже, незважаючи на безрадісну картину світових "здобутків" і не занадто надихаючі перспективи, тим не менш, можна констатувати, що у результаті російської агресії проти України та різкої ескалації протистояння у світі, взагалі, рельєфніше почали проступати контури можливої архітектури майбутнього.
Що, у свою чергу, надає можливість більш свідомо приступати до його подальшої розбудови в інтересах забезпечення безпеки та поступального розвитку людства. Тим більше, що міжнародна спільнота вже має подібний досвід – побудову нового світу після Другої світової війни.
Аби не доводити справу до Третьої, потрібна консолідована політична воля усіх головних світових акторів. І мета – важлива для всіх…
Петро Копка