Олександр АНДРУЩЕНКО: Під час негоди

Поетичною строкою

Гілки і голі, і криві

До неба тягнуть руки,

Щоб вгомонився буревій

І не почався другий.

Так моляться вони, стоять

Не м'яті і не кляті,

Серед волань. Ледь гомонять,

З хреста ніби не зняті.

А буревій ламає все,

Що на шляху негоди,

Суцільний жах в собі несе.

Немає з небом згоди.

Гілки, тремтячи і гнучки,

Хитаються, мов п'яні.

Тривожні вдень вони й вночі

В своїй страшній нірвані.

Лютує вітер надворі

З усіх боків. Скажений!

То долом йде, то нагорі,

То шлях знайде таємний.

І що робити тим гілкам,

Як не благати небо,

Щоб дало раду прикрим дням,

Бо є така потреба.