Чи варто оприлюднювати персональні рейтинги військових і порівнювати з політиками?

А от не певен, чи треба це робити. Звісно, закриті дослідження варто робити. А от оприлюднювати? На початку інвазії була неформальна домовленість не ставити президентські рейтинги і рейтинги політичних партій. Так начебто і не роблять. Але тепер ми ставимо рейтинги довіри/недовіри до інституцій, до персоналій політиків, а тепер і до персоналій генералів.

І всі починають обговорювати, зазвичай під кутом "всьо пропало". Ну й Росія, тут як тут, із своїми ІПСО. Та й на Заході все більше починають говорити про "повернення політики" і втрату національної єдності українців.

Так само із падінням віри українців у правильності напрямку країни. Згідно з останнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології українці тут розкололися практично навпіл: "правильному" – 44%, неправильному – 46%. Що цікаво, що такий результат насамперед за рахунок західного макрорегіону. У трьох інших макрорегіонах невелика перевага у "правильного" напрямку. Але зрештою це не так вже й важливо, бо у травні 2022 р. співвідношення було 68% на 16%!

Тенденція, на жаль, очевидна. Вона підтверджується і опитуваннями Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва і соціологічної служби Центру Разумкова. Ну й всі медіа, не кажу вже про соцмережі виходять під відповідними сенсаційними заголовками.

Але! Аби бути академічно точним, перед війною в правильності напрямку розвитку було переконано лише 20%, тобто нинішній показник все одно, попри всі проблеми, в 2,5 раза вище, ніж до війни (увага, графік охоплює опитування лише по грудень).

І не забуваймо, що, згідно з грудневим опитуванням Фонду "Демократичні ініціативи" і соціологічної служби Центру Разумкова, 88% українців, попри всі труднощі, продовжують вірити у Перемогу. І регіональних відмінностей практично немає.

Олексій Гарань Професор НаУКМА, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи"