Олександр АНДРУЩЕНКО: Амбасадор майбутнього
Черешня схилила додолу віття,
Наповнене соком червоним.
Вона - моїх втрачених мрій укриття
У дні відчуттів заборони.
У час, коли сповнене сумом життя
Кульгає дорогою болю,
Не допомагає в гріхах каяття,
Бо знищують привиди волю.
Чекаю тоді хоч когось з тих месій,
Від котрих радіє надія,
У величі їх і духовній красі,
Як залита сонцем неділя.
Хай вкотре хтось з них допоможе мені
І словом, і прикладом власним
Зробити, щоб серця дзвін знов задзвенів
І став голосним і сучасним.
Навчатимусь я у майстрів, як школяр,
Як кращий з усіх в світі учнів.
За обрій вдивлюсь, наче вуйко-мольфар,
Чи як таємниці заручник.
І прийду я знов до черешні в саду
Майбутнього амбасадором,
Присягу на вірність натхненню складу -
Вільшанки співатимуть хором.
До себе черешня мене пригорне,
Вся в ягодах. От насолода!
І небо у вічі мої зазирне:
«Відчуй, що є справжня свобода!»