Вилка чи виделка: п’ять цікавинок про назви предметів побуту

Любі читачі й ще любіші читачки! Редакція вітає вас із весняним сонцестоянням (після якого день став більший від ночі), тішиться пробудженням природи й знову пропонує дещицю мовних цікавинок у нашій рубриці.

Але перш ніж ви почнете виносити дивнії перли з сьогоднішньої колонки, дозвольте нагадати про те, як зв’язатися з її автором — і запропонувати власні теми, питання чи наболілі проблеми для дискусії. Це дуже просто! Напишіть на редакційну пошту mova@liga.net свого листа. Його обов’язково прочитають, на нього відреагують і візьмуть звідти все найкорисніше для нових випусків. Тому не вагайтеся.

Назви предметів побуту

Сьогодні поговоримо про найпоширеніші українські слова на позначення кількох предметів у спальні та на кухні, себто там, де часто-густо минає більшість людських трудів і днів. Гайда до знань!

Вилка чи виделка?

Обидва слова походять від давньослов’янського *viti (вити, навивати, накручувати). Відрізняються вони несуттєво, але багато кому здається, що "вилка" — не українська, а от "виделка" якраз автентична і єдино правильна. Це трохи не так.

Давні сполучення звуків "дл" і "тл" у коренях слов’янських слів із часом поводилися по-різному в різних слов’янських мовах. У західних слов’ян (поляків, чехів, словаків) вони лишились, а от у східних (українців, білорусів чи росіян) — спростились до "л". Тому більшість українських слів, де ми досі їх бачимо, — це насправді давні запозичення (найчастіше з польської). І "виделка", і "повидло" (від "вити, крутити, перекручувати"), і "простирадло", про яке йтиметься нижче. Запозичення можуть бути такими давніми, що вже не відчуваються як чужі, — але звукобудова ніколи не дає кривити душею. Тому "вилка" (це слово є в усіх словниках саме на позначення кухонного начиння) — українськіша за "виделку", хоч багато кому ця думка й не припаде до серця.

Насамкінець ще один дахозривний факт: першопочатково слово "вилка" (похідне від "вила") теж було множиною (мої вилка).

Чашка, горнятко чи філіжанка?

Усі три слова є в українській мові й у її словниках. Перші два — слов’янські. Третє — турецьке.

"Чашка" має прозору форму: це маленька праслов’янська "чаша".

Слово "горнятко" (чи "горня") походить від праслов’янського "горно" (піч, споріднене з "горіти", "жар"), яке прийшло до слов’ян через роки й віки зі спільної мови праіндоєвропейського населення, де існував корінь *ghr̥n із "вогняним" значенням. Відоміший "горщик" — рідний брат "горнятка". У літературній українській мові (не в західноукраїнських говірках) горнятко — це саме горщик, велика глиняна посудина для їжі. У західноукраїнських говірках це ще й маленька чашечка для кави — і зараз це значення безпідставно вважають чи не єдиним найукраїнськішим. У "Словарі" Бориса Грінченка (1909) до слова "горня" дається переклад саме "горшочек".

Слово "філіжанка" запозичене з турецької мови, де воно має вигляд fingan (фінджан) і означає "чашка". В українську (знов-таки, в західні говірки) прийшло, ймовірно, через польську чи румунську.

Що з простирадлом?

Це ще одне слово з "запозиченою" звукобудовою (через уже згадане звукосполучення "дл"). У давніших словниках ("Словник української мови" Кримського-Єфремова, "Російсько-український словник" Ізюмова) подається паралельна форма "простирало", де цього сполучення вже немає. У словнику Бориса Грінченка вона теж є. А у "Російсько-українському словнику технічної термінології" (1928) є ще й форма "простирядно" з наголосом на "я".

Наволочки й наволочі

Російське слово "наволочка" походить від "наволокти" — бо її, наволочку, натягують на подушку. І хоч у словнику Кримського-Єфремова є "наволічка", я думаю, вам хочеться трохи інакших варіантів. Як її ще можна назвати? Інші словники дають варіанти: пошивка, напірник, напірнач, пірник, наперник. Останні чотири походять від "пір’я" (те, що в подушці).

До речі. Українське "наволоч", схоже на російське "наволочка", як не дивно, має те саме походження: "наволоч" (російською "сволочь", яке спершу було збірним) — це набрід, люди сумнівних моральних якостей, які волочились-волочились і зрештою кудись позбрідалися.

До слова "пододеяльник" словники подають лише "підковдру". Обидва вони нагадують про часи, коли ковдру клали згори на рядно чи "простирало", й таке "простирало" (логічно) називали підковдрою. Нині це радше "навколоковдра", "довколаковдра" чи "наковдра". Яке слово вам більше подобається?

Переклади російських слів

Наостанок — кілька перекладів російських слів

Дверной проем — це дверний проріз, отвір, проруб, прогін чи пройма.

Окорок — це або окіст, або (залежно від того, передній чи задній) плече, лопатка чи стегно.

Шануйтеся, читайте — і розумнішайте!