Навіщо Путіну весняний призов: як РФ збирається використати 150 тисяч строковиків
Призов у Росії: очікувані цифри і кілька цікавих деталей
Путін підписав указ про початок весняного призову в армію. Сумарно мають намір набрати приблизно 150 тисяч осіб. Це більше, ніж під час осіннього призову 2023 року (набирали 130 тисяч), але можна порівняти з даними весни 2023 року, коли призвати збиралися 147 тисяч осіб. На цьому можна було б поставити крапку, якби не кілька особливостей. Є сенс розібратися з огляду на тривалу російсько-українську війну і спроби Кремля забезпечити собі "перемогу на фронті".
Особливість 1: 150 тисяч — і багато, і мало?
На перший погляд, масштаби весняного призову можна порівняти з 2023 роком (призвали 147 тисяч), але більше за весну 2022 року (134,5). Зростання затребуваності у строковиках пов'язане з двома етапами збільшення чисельності ЗС РФ — Путін видавав відповідні укази у 2022 і 2023 роках. Обидва рази чисельність армії збільшувалася приблизно на 130 тисяч, причому шляхом військової компоненти, а не цивільного персоналу.
Але одна справа — видавати укази, інша — знайти призовників. Для розуміння ситуації раджу подивитися на віково-статеву піраміду населення РФ. У призовному віці зараз — найменш чисельні покоління росіян. Тобто на чергову призовну кампанію може просто не вистачити придатних (і охочих служити) громадян. До того ж призовна кампанія проходить двічі на рік. Саме тому в РФ збільшують призовний вік, прагнучи "захопити" і тих, хто сподівався "відсидітися" до заповітних 28-и років.
Особливість 2: Нові резерви у вигляді української молоді
Одним збільшенням призовного віку справа не обмежується. Кремль заявив про "приєднання нових територій". Тобто окуповані частини Запорізької та Херсонської областей вважає своїми. Отже, призов відбуватиметься і там (так само, як і в т. зв. "ЛНР" і "ДНР"). Молодим громадянам України будуть "пропонувати" послужити Росії. І переслідуватимуть за відмову робити це — адже їх встигли оголосити "росіянами".
Особливість 3: Але не на фронті?
Не зовсім. У Кремлі, звісно, заявляють, що строковиків не відправлятимуть на фронт. Як і в тилові райони окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Але про прикордонні області (Брянську, Бєлгородську, Курську, Ростовську), а також про Чорноморський флот РФ ніхто нічого не говорив. Тому навіть строковики можуть виявитися учасниками цілком собі реальних бойових дій. А якщо в Кремлі вирішать спробувати "відкрити ще один фронт", наприклад, у напрямку Харкова, то гарантовано опиняться. І, нарешті, варто згадати історії допитів полонених в Україні. Є досить велика група з ідентичною життєвою історією — одразу після курсу молодого бійця товаришам пропонують контракт. Ті погоджуються (думаючи, що контрактником бути краще, ніж топтати строкову) і вже через тиждень–два опиняються на фронті. Найчастіше — у штурмових підрозділах.
Особливість 4: річ не тільки в строковиках
Крім, власне, строковиків (які можуть напряму справді не потрапити на фронт), варто враховувати таку логіку:
збільшення кількості строковиків навіть у тиловій частині вивільняє частину контрактників, яких можна відправити на фронт тут і зараз;
окрім призовної кампанії, у т. зв. "ДНР" і "ЛНР" на квітень запланована чергова хвиля мобілізації. Ймовірно, аналогічні рішення ухвалять на окупованих частинах Запорізької та Херсонської областей;
після теракту в Підмосков'ї розгорнулася інформаційна кампанія, спрямована на мігрантів із Центральної Азії. З одного боку, їх за визначенням демонiзують, з іншого, підкреслюють "винятки", якими є мігранти, що "воюють за Росію". Тобто, посилиться процес вербування в російську армію вихідців із країн Центральної Азії;
і, нарешті, не припиняються запущені у 2022–23 роках механізми вербування, які давали змогу підтримувати чисельність армії (і навіть поступово нарощувати її), незважаючи на втрати на фронті.
Отже, можна припустити, що всіма перерахованими методами Росія намагається вже в найближчі два місяці отримати додатковий людський ресурс для створення нового угруповання, здатного загрожувати Україні. Це, загалом, не є новим і прогнозувалося: на тлі проблем із допомогою від партнерів на Заході, внутрішньоукраїнських політичних процесів, пробуксовувань мобілізації (включно з непристойно довгим обговоренням нового закону), для Кремля найближчі місяці є чудовим "вікном можливостей", у яке можна спробувати домогтися необхідної переваги та запропонувати вихід на переговори про, наприклад, перемир'я з "позиції сильного".
Але є одна вельми небезпечна для України тенденція. Це спроба повторити "кейс Донбасу" в окупованих у 2022 році регіонах. Йдеться про те, щоб змусити українців іти воювати проти України. І тут для Кремля не так важливий саме військовий результат — важливі жертви. Простіше кажучи, чим більше мобілізованих (призваних) загине, тим краще. Така собі спроба "роз'єднати кров'ю". І тут для України як держави, для українських спецслужб, структур, що займаються інформаційними операціями, є поле для роботи. З одного боку, дати алгоритми, як уникнути призову/мобілізації (виїхати, на жаль, більшість не зможе), з іншого, подумати, як гарантувати можливість переходу на свій бік тих, кого вже встигли загребти в російську армію. Ну і, зрештою, не забувати, що частина таких "мобілізованих" може допомогти і в розвідувальній діяльності.
А чергова спроба активізації на фронті буде. І вона може початися вже в травні.
Ігар Тишкевич
Політичний аналітик
Джерело: Фокус