Олександр АНДРУЩЕНКО: Шляхи до храмів

Поетичною строкою

Дороги доль гудуть понад роками

Токатами і фугами бажань,

Ведуть нас у життя прозорі храми

К розп’яттям нездійсненних сподівань.

Хори співають тисячоголосі

Про довгі, марні пошуки ідей,

Котрі не знайдені ніким і досі,

І ніби здалека приваблюють людей.

Полярне сяйво мрій над шляхом гасне.

Ось тільки-но було, а вже нема,

Як щось неймовірне, передчасне.

Знов світ надії накриває тьма.

І всюди тільки тіні, тіні, тіні.

Як проміж них не заблукати геть!

У цьому ми навряд чи винні,

Потрапили в життєву круговерть.

Туманні присмерки заполонили душі,

Ледь видно на горі чекання храм,

В якого баня серед хмар зворушень

Вклонилася небесним прапорам.