Чому закон про мобілізацію не буде ефективним

Закон про мобілізацію не містить жодної дієвої мотивації для мобілізації, так само як не містить жодної дієвої санкції за ухилення від мобілізації

Він не надає ТЦК жодних системних інструментів для роботи і не відкриває для них жодних державних баз даних, тому ТЦК продовжать шугати над країною, як круки, і хапати на вулицях кого попало, провокуючи скандали і ще більше демотивуючи населення.

Звичайно, що в таких умовах абсолютно всі розуміють, що нової великої ефективної хвилі мобілізації не буде. Закон жодним чином не призводить до якогось системного посилення мобілізації.

А якщо не буде великої хвилі мобілізації — зрозуміло, що не буде і можливості до демобілізації. Власне, викреслення демобілізації з закону і відсутність навіть термінів розгляду окремого законопроєкту про демобілізацію — це визнання владою того факту, що вона провалила мобілізацію.

Я бачу всьому вищеперерахованому лише одну загальну причину: СТРАХ ВТРАТИЛИ.

Віримо, що і так якось буде. А якщо не буде, то мене не торкнеться, особисто я якось пропетляю.

А проблема у такого світосприйняття також лише одна: РАНО ВТРАТИЛИ.

Путін живий.

РФ жива.

РФ сильніша з кожним днем.

РФ готова грати в довгу.

РФ може, хоче і збирається воювати ще як мінімум три роки.

РФ може, хоче і збирається торпедувати всю нашу європейську підтримку і далі корумпувати всіх європейських політиків і чиновників, яких зможе.

РФ має потужну військову промисловість, яка стає сильнішою.

РФ має потужний мобілізаційний потенціал з буквально мільйонів немотивованих дурнів, яких вона може хапати на вулицях без жодного підвищення невдоволення населення, на відміну від нас.

Що маємо ми?

Ми маємо роздуми населення на тему, чи потрібно захищати свій дім, якщо ворог уже в нього вдерся.

Ми маємо ініціативи влади, які жодним чином не мотивують населення захищати свій дім, а навпаки, породжують у населення питання, а чи цей дім все ще наш.

У цих умовах добровольці 2022 року, які йшли до війська, а опинилися в армії, також втрачають мотивацію і з добровольців стають уклоністами, просто уже у війську, зі зброєю, відзнаками та нагородами.

Тому якщо в 2022 році ми бігли, в 2023 році йшли, в 2024 році, приймаючи рішення про мобілізацію, сіли й сидимо, в 2025 році ми впадемо, а російські чоботи по нас протопчуться дорогою в Європу.

А той мільйон чоловіків у еміграції, яких ми позбавили консульських послуг, співатиме тужливих пісень про те, як ми програли Треті Визвольні Змагання, хоча були героями і патріотами, красивими і молодими, і все у нас було, і англійська шабля, і німецький кінь, і українська звитяга.

Лише розуму не було.

Олександр Нойнець

співзасновник ГО “Демократична Сокира”, сержант ЗСУ

Джерело: Ліга