Часів Яр. Чому Україні так важливо не втратити цю висоту
Після окупації Авдіївки наприкінці зими, видається, Кремль вже визначив свою нову ціль на Донбасі. Це містечко Часів Яр, яке стає головною ареною битви цієї весни.
Зима 2021 року. До повномасштабної війни ще рік. Але Часів Яр вже наповнений військовими.
Тут віддалік густозаселеного району радянських 5-поверхівок і промислових підприємств розташований штаб Операції об'єднаних сил (так раніше називалась Антитерористична операція).
Ця обставина перетворила звичайне донбаське містечко на потужний укріпрайон, "фортецю" українського війська.
Тепер, навесні 2024 року, російські війська впритул наблизились до Часів Яру і знищують його повітряними атаками.
За даними головнокомандувача Збройних сил Олександра Сирського, Росія поставила за мету захопити це місто до сакральної для себе дати 9 травня - Дня Перемоги.
Місто на пагорбах
Якби хтось з полководців минулого хотів би побудувати фортецю в донбаських степах, то кращого місця ніж Часів Яр годі було б і шукати.
Це найвища точка на сотні кілометрів довкола. Місто стоїть на пагорбах, що наче оборонні мури захищають його зі сходу і півдня. Найвища точка – 247 метрів, а, до прикладу, в сусідніх Костянтинівці, Дружківці, Слов'янську і Краматорську – середні висоти від 100 до 125 метрів.
Агломерація цих міст після російської окупації Донецька в 2014 році фактично стала адміністративним центром підконтрольної Україні частини Донецької області. Тут розвивалися промислові підприємства, був розгалужений транспортний вузол, зокрема залізничний.
Часів Яр став "воротами" до цієї агломерації - через близькість до Костянтинівки (7 км на захід) і Краматорська (25 км на північний захід).
Тут жили близько 13 тисяч мешканців, але станом на початок квітня залишилось близько 700, каже ВВС Україна очільник міста Сергій Чаус. З них 80-85% - це люди похилого віку, які відмовляються евакуюватися.
"Основний аргумент, який вони використовують, що це "мій дім, я тут народився і тут буду помирати, якщо вб'ють, то вб'ють", - пояснює очільник міської військової адміністрації.
З лютого 2023 року в Часів Яру відсутнє газо-і водопостачання, немає електрики і слабкий мобільний зв'язок. Побут тих, залишився тут, забезпечується лише завдяки генераторам і воді зі свердловин.
Всі багатоповерхівки Часів Яру мають пошкодження від обстрілів, з яких 80% критичні, вказує Чаус.
Крім свого домінуючого рельєфу, Часів Яр має і водну перешкоду – на східних околицях протікає канал Сіверський Донець – Донбас.
Під час битви за Бахмут торік цей район був оперативним тилом для українського угруповання, що вело бойові дії з противником на бахмутському напрямку. Однак з початку цього року ситуація змінилась.
Ще взимку Росія створила потужне угруповання - переважно з сил повітряно-десантних військ - і почала рух до Часів Яру з сусіднього Бахмуту. Попри запевнення українського генштабу, що там "створені декілька смуг оборони", вже до початку квітня армія РФ змогла впритул наблизитись до східних околиць міста з боку сіл Богданівка та Іванівське.
Обидва ці села не були захоплені повністю, але росіянам вдалося знайти шпарину між ними і вклинитись в українську оборону.
Важливо, що пагорби та більша частина забудови Часів Яру - на західному березі каналу. І лише новий мікрорайон, що так і називається "Канал", розташований на східному.
Міська влада каже, що цей мікрорайон перебуває під постійним обстрілами і там не залишилось жодного цивільного.
"Вижити на "Каналі" цивільним нереально. Там постійні обстріли. Арта (артилерія, - Ред.) там не змовкає плюс прильоти КАБів плюс FPV-дрони", - говорить Сергій Чаус.
Ось власне саме в цей мікрорайон на крайню вулицю Зелену і вдалося на початку квітня зайти групі російських військових. Українське командування запевняє, що їх вже вибили, російські джерела стверджують про зворотне.
Українські військовослужбовці, що оборонять місто, вказують, що росіяни часто використовують "банзай-атаки". Тобто намагаються невеликою колоною з бронетехніки чи на іншому транспорті стрімко прорватись до цілі. Більша частина з них знищується, але ті, хто вижили, намагаються зачепитись за позицію.
Візуального підтвердження, що росіяни продовжують перебувати в межах населеного пункту Часів Яр станом на середину квітня немає. Однак, це не означає, що ситуація на цьому напрямку для ЗСУ покращилась.
Чому так сталося?
Як так вийшло, що російські війська змогли впритул наблизитись до стратегічно важливого міста?
Ще наприкінці осені минулого року РФ почала рух на захід від окупованого Бахмуту і змогла захопити селище Хромове, яке лежить на дорозі до Часів Яру. Згодом обидві сторони зав'язли в кровопролитних битвах за сусідні села Богданівку (2 км на північний схід від Часів Яру) і Іванівське (3 км на південний схід).
Щодо останнього, то російська влада ще наприкінці березня заявила про взяття під контроль цього села, яке вони називають старою радянською назвою Красне. Але українські військові заперечують цю інформацію.
Попри це, армія РФ знайшла можливість прорватись між цими селами через поля і лісопосадки.
За даними джерел ВВС Україна серед військових, не в останню чергу цей прорив стався через невдалі дії 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, яка обороняла сектор.
Ця військова частина створена в 2022 році на базі організації "Добровольчий український корпус "Правий сектор". Саме добровольці ДУК ПС і були її основою.
Водночас, за даними ВВС Україна, які також підтверджують джерела "Української правди", у 67-й бригаді були непорозуміння між добровольцями "Правого сектору" і звичайними мобілізованими.
Це призвело до того, що останніх без належної підготовки відправляли утримувати складні ділянки фронту. При посиленні російського наступу деякі військові 67-ї бригади не витримали і залишили позиції.
Така ситуація викликала осуд з боку генштабу ЗСУ. Як сказано в заяві "Добровольчого українського корпусу", вище командування Збройних сил розпочало "переформатування бригади", зокрема переведення в інші військові частини всіх командирів та бійців ДУК ПС, які є її бойовим кістяком.
"На командирів підрозділів відкрито службові розслідування, не виключено, що відкриють кримінальні провадження за надуманими звинуваченнями в невиконанні бойових розпоряджень", – сказано в заяві бригади.
16 квітня командування Сухопутних військ підтвердило, що ухвалило рішення про "реорганізацію" 67-ї бригади, зокрема шляхом виокремлення штурмового батальйону в окрему частину.
"Наслідки втрат позицій одним нашим підрозділом та оголення флангів інших бригад і батальйонів рахуються втраченими людськими життями, зміною обстановки не на користь ЗСУ", - сказано в заяві командування.
Проте основна проблема в обороні Часів Яру не в цьому. Російські війська щосили намагаються скористатися моментом, поки мають значну перевагу перед українцями в чисельності особового складу, авіації і в кількості боєприпасів.
Українська влада каже про співвідношення 1 до 10 щодо артилерійських боєприпасів на користь РФ. Перевага в авіації дозволяє росіянами скидати щодня 20-30 керованих авіаційних бомб на Часів Яр.
Вони руйнують будинки, промислові об'єкти, а також фортифікаційні укріплення ЗСУ як у самому місті, так і на підступах до нього.
Що запланувала Росія?
"Якщо подивитися на карту висот, то стає зрозуміло що за Часовим Яром відкривається рівнина, там степ і відкрита місцевість", – говорить ВВС Україна військовий аналітики та історик Михайло Жирохов.
Якщо російська армія зможе захопити Часів Яр, то в неї "як на долоні" буде вся Краматорсько-Слов'янська агломерація. Це дозволить далекобійній артилерії РФ взяти під вогневий контроль логістичні маршрути української армії.
Насамперед йдеться про залізничні вузли в Костянтинівці і Краматорську.
Водночас, за даними Жирохова, на захід від Часів Яру українські військові прискореним темпами зводять дві фортифікаційні лінії, щоб ускладнити подальший рух противника.
Але, на думку аналітика, Росія не має наміру напряму штурмувати місто, а спробує обійти його з півдня і півночі. Наразі підрозділи РФ наближаються на флангах до водної перешкоди – каналу Сіверський Донець-Донбас.
"Якщо в них буде таке ж просування, як ми бачили останні 2-3 тижні, то це (переправлення через канал) практично неминуче", – вважає Жирохов.
У випадку, якщо росіянам вдасться просунутись на флангах, український гарнізон в Часовому Яру буде змушений відійти з міста, щоб не опинитися в пастці.
Військовий аналітик групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець вважає, що зараз Росія здійснює "формуючі операції". Тобто одночасно формує південний і північний фас для проведення згодом великого наступу на Краматорськ і Слов'янськ.
Північний фас формується в напрямку міст Лиман і Ямпіль, а південний – біля Часів Яру і Костянтинівки. Водночас він зауважує, що для фінальної операції з оточення Краматорська і Слов'янська російська армія потребуватиме значно більше сил, ніж зараз оперують в цьому районі.
"Вони створюють попередні умови для організації великого наступу", – вважає аналітик. - Але тут противнику потрібно буде більше військ, причому відчутно більше".
Крім того, за словами Машовця, російська армія ризикує, просуваючись до Часового Яру, без розв'язання проблеми двох сусідніх сіл – Кліщіївки і Андріївки.
Це два населені пункти на південь від Бахмуту і за 10-12 км на південний схід від Часів Яру.
Їх українські сили звільнили ще минулого літа в ході контрнаступу і досі утримують. "Те угруповання (росіян), яке зараз наступає на Часів Яр і намагається прорватися в місто, очевидно, ризикує в свій лівий фланг отримати якісь контрдії (від ЗСУ)", – вважає Машовець.
Очільник Головного управління розвідки Кирило Буданов вважає, що "великий наступ" на Донбасі Москва планує на початку літа, і він впевнений, що після Часів Яру росіяни хочуть рухатись в сторону Покровська, що за 55 км на захід. Це ключовий транспортний вузол на межі Донецької і Дніпропетровської областей.
"Вони (російські військові) трохи просунуться в бік Часового Яру. Вони будуть рухатися в напрямку міста Покровська, стратегічного напрямку Покровськ", – сказав керівник ГУР в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD.
Та чи встигне Кремль до 9 травня вирішити перше завдання і взяти Часів Яр?
Михайло Жирохов каже, що основним показником буде те, чи зможе російська армія найближчим часом перетнути канал Сіверський Донець - Донбас (його ширина близько 30 метрів) і створити плацдарм на західному березі.
"Якщо це станеться, то це буде показник, що вже недовго залишилось (утримувати Часів Яр)".
В українських Збройних силах запевняють, що станом на середину квітня ситуація в цьому районі складна, але контрольована.
"Як мешканець цього міста в душі я сподіваюсь, що ми вистоїмо і наші вороги до нас так і не дійдуть", - відповідає очільник Часів Яру Сергій Чаус на питання про подальший розвиток подій.
Джерело: ВВС