Чи повинен голова Вищої кваліфкомісії суддів бути доброчесним?
Нещодавно раптово подав у відставку голова новообраної Вищої кваліфкомісії суддів – ключового органу з відбору суддів в Україні.
Тривають вибори нового голови. І в розпал цього процесу почали з'являтися пропозиції... не так сильно звертати увагу на доброчесність претендентів, бо вона нібито аналогічна за значенням таким параметрам як "рудий" або "здоровий". І взагалі в нас "культ доброчесності", а це неправильно.
Наратив цей не просто шкідливий, а прямо небезпечний. Тому давайте розбиратися.
1. Доброчесність – не чиясь примха, а базова конституційна вимога до суддів. До звичайних суддів. Що вже казати про членів ВККС, а тим більше її голову, під керівництвом якого набиратимуть наступне покоління (близько 2000) українських суддів. Буквально років на 30 вперед. В Конституцію вимога потрапила не в останню чергу тому, що саме з суддівською доброчесністю в нас системні проблеми. Будь-який фаховий юрист за темою мав би це знати.
Так само очевидним є зв'язок доброчесності судів з заможністю громадян. Є цілі дослідження, які показують чітку кореляцію між станом справ у судах і ВВП в різних країнах. За свіжим аналізом EasyBusiness через стан верховенства права Україна недоотримує від 15 до 45 млрд доларів на рік. Є прямий зв'язок між станом судів, інвестиціями і національною безпекою. Стверджувати при цьому, що "доброчесність впливає на заможність так само, як і рудий колір волосся" можна хіба якщо взагалі не розбираєшся в темі, або свідомо хочеш ввести читача в оману.
2. Слово "культ" поруч зі словом "доброчесність" згадується в тексті 5 разів, тобто майже в кожному розділі і приблизно в кожному шостому абзаці. З якої причини – незрозуміло.
Очевидно, що не те що "культу", а й культури доброчесності в нас переважно поки немає. Те саме і з іншими конституційними принципами, такими як верховенство права і права людини. Для впровадження цього бодай на рівні середньому для регіону нам іще дуже і дуже довго працювати.
В нас ледве-ледве почали діяти інституції і практики, які цьому поняттю надають сенс – та сама Громадська рада доброчесності і різноманітні конкурсні комісії. І це чудово, що вони віддають цьому критерію пріоритет. Бо див. п. 1.
Ну і, як правильно згадує сам автор, в нас уже були і Вовк, і Портнов. В тому, що вони робили, вони були дуже непоганими менеджерами з неабияким набором софт скілів. Обоє, до речі, належали до цілої плеяди потужних лідерів, яких у народі прийнято було називати "крепкі хозяйственніки". До чого це все призвело – думаю, нагадувати не треба.
А "фільтри доброчесності пропустили Львова і Князєва" – ще одна очевидна маніпуляція. По Львову у ГРД був негативний висновок, по Князєву – негативна інформація. І те, і багато іншого тодішня ВККС під керівництвом ефективного менеджера Козьякова викинула в смітник. Бо теж не вважала доброчесніть пріоритетною. Саме це і провал конкурсу до ВС в цілому стали каталізатором перезавантаження ВККС і впровадження таких правил, де доброчесність і ті, хто її оцінює – в центрі уваги.
3. Може, звісно, це моя як вочдога профдеформація, а може й гало-ефект – не знаю. Та мушу про це згадати. Так сталося, що серед претендентів на адміністративні ролі в ВККС є і деякі знайомі Дмитра, які недавно на одному з важливих конкурсів провалили тест на доброчесність, причому з сухим рахунком. А ще є, наприклад, кандидати, прямо пов'язані то з одним, то з іншим заступником голови ОП.
Звісно, ми не можемо стверджувати, що публікація пов'язана з будь-ким із них чи з іншим кандидатом, як і ототожнювати адвоката з клієнтом. Так само не можемо підозрювати автора у спробах впливу на процеси ВККС через публікацію, бо знаємо від нього особисто, що він принципово проти такого підходу. Але не можемо не звернути увагу на збіг наративу і, як то кажуть, фактичних обставин.
Загалом – кого вибирати собі в голови і заступники це передовсім відповідальність членів ВККС. Але цілком можна передбачити, що подумає сторонній спостерігач, якщо новим головою в новому органі стане людина, яка явно не відповідає критерію доброчесності чи політичної нейтральності. І які це матиме наслідки.
До речі, про стороннього (чи не дуже) спостерігача. Днями Посли G7 (групи, до якої входять США, ЄС, Британія, Франція і інші, від яких залежить зараз наше виживання) опублікували заклик до "прозорого процесу відбору нового керівництва [ВККС], яке має бути доброчесним і незалежним".
МИХАЙЛО ЖЕРНАКОВ, Голова правління Фундації DEJURE, д.ю.н.
Джерело: Українська правда