Рецепт перемоги на тактичному рівні

Zala, SuperCam, Орлан — це «птаство» вільно третій рік літає над полями нашої повномасштабної війни.

І слід усвідомити, що як тільки ми знайдемо проти них якийсь засіб, то противник буде позбавлений можливості бачити наші позиції далі камери «мавіка». Тоді їхня дальня артилерія й особливо ракетники не зможуть працювати.

«Мавіки», між іншим, теж треба на третьому році навчитися виявляти і збивати. Тоді ми ворога будемо зупиняти, відкидати та перемагати.

Насправді, ця теза очевидна будь-кому притомному на фронті. Вона була очевидна два роки тому, рік.

Ця теза очевидна будь-кому притомному на фронті.  Чому досі це не зроблено?

Бо так побудована система: військові можуть просити тільки існуючі рішення (принцип так званих «потреб», виражених у конкретних виробах, уже існуючих). Натомість слід іти від «потреб» у сенсі «завдань». Військові мають отримати право просити вирішити певні проблеми — приміром, от Орлани і Суперками, які дорого і складно збивати наявними засобами ППО.

Проблема тут мала б звучати так: «необхідне рішення для виявлення і збиття такого типу БПЛА!». І тил — посадовці у Міноборони, Генштабі, Мінстратегпромі тощо починають комплексно шукати рішення. Комбінують наявні засоби і при цьому дають гроші розробникам на розробку необхідних компонентів, яких не вистачає. Власне, створюють рішення спільними зусиллями бізнесу і держави.

На жаль, ми так нині не заточені працювати. Тому якісь військові інновації виникають де-факто без участі держави, без її участі і впроваджуються. Сподіваюся на швидкі зміни у цій сфері.

Ігор ЛУЦЕНКО, військовослужбовець ЗСУ, командир підрозділу ударних БПЛА