Олександр АНДРУЩЕНКО: Млин на горбі

Поетичною строкою 

Стоїть на горбі стародавній млин.

А поряд ти. І більш нема нікого.

І млин, і ти давно забуті Богом,

В надвечір розчиняєтесь в імлі.

Скривився трохи вже від часу млин,

Але за горб тримається ще міцно.

Йому собі довести дуже цінно,

Що рухатись зарано під уклін.

І ти, як млин, вже нахиливсь ледь-ледь,

З останніх сил стоїш на тому горбі.

Все, що нажив, ховається у торбі,

Щоб не скотилось в прірву шкереберть.

Скрипить у млина тріснуте крило.

У тебе серце стукотить надсадно.

Кружляє теплий вітер безпорадно,

Не в змозі подолати в світі зло.

Останній промінь відлетів і згас.

Під пагорбом танцюють сірі тіні,

Такі зухвалі і такі амбітні,

Такі страшні, що в профіль, що анфас.

У повній темряві застигли ти і млин.

І млин, і ти - одне і те ж, по суті.

В кінці життя у Всесвіті забуті,

Радієте ви долі без причин.