Олександр АНДРУЩЕНКО: Золоті колосся мови
Просмотров: 295
25 травня 2024 17:30
Поетичною строкою
Я зерна слів збираю в полі.
Колосся сяють золоті
Серед проміння мрій і долі
В своїй одвічній простоті.
Вклоняюсь полю зерен мови
Чолом невкритим до землі,
Як сенсу всій світобудови,
Що шлях нам вказує в імлі.
І щиро я кажу: «Спасибі!» -
Чудовим реченням, словам.
І серед них роблю свій вибір -
Про долю пишеться глава.
Перебираю на долоні
Я зерна спогадів, думок.
Лежать вони, як в мами в лоні,
Всі до народження за крок.
Ти дай мені, о Боже, розум.
Ти дай мені, о Боже, час
Не вийти з-під чудес гіпнозу,
Щоб промінь мрій в душі не згас.