"Холостяк-4": Костя Евтушенко в детстве мечтал стать врачом
Просмотров: 2243
17 квітня 2014 08:21
Холостяк Костя Евтушенко в детстве мечтал стать врачом
Самый украинский Холостяк четвертого сезона одноименного проекта впервые для сайта СТБ рассказал о собственных семейных традициях празднования Пасхи, а также поделился мыслями о «звездной болезни».
Костя, как, после внезапной популярности, воспринимаешь повышенное внимание к себе?
По-перше я ніколи себе не вважав зіркою. Я думаю, що кожен з нас має нести якийсь приклад іншим, і якщо мені пощастило, що до мого прикладу можуть прислухатися, то я маю поводитися відповідно. Я намагаюся бути максимально привітливим, доброзичливим. Якщо люди цікавляться мною, проектом, то вони бачать у цьому якийсь позитив для себе. Я бачив людей із зірковою хворобою і мені не було приємно з ними спілкуватися. Я аналізував для себе, як їх змінила ця увага, чи вони завжди були такими і зрозумів, що це просто у певний момент їх втомило. Адже це все ж таки вторгнення в особисте. Як кожна людина ти можеш мати поганий настрій, десь бути злим чи просто не в гуморі, а тепер ти не можеш собі дозволити показувати цього на людях. Ти завжди сконцентрований на тому, щоб бути якимось прикладом. Я думаю, що люди у яких ми бачимо прояви зіркової хвороби насправді не є такими, просто вони трішки втомлені.
А кем ты в детстве мечтал быть?
Хотів стати лікарем. Я навіть колись бабусі написав розписку: «Коли виросту, буду доктором». У мене просто від покоління до покоління є традиція обирати професію лікаря. Моя бабуся була головним психіатром, дядько – онколог, доктор наук, працює в Інституті раку. І всі мали надію, що молодше покоління, тобто я, також має продовжити цю традицію. Я навіть сам у це певний час вірив. Але коли виріс, зрозумів, що хочу бути юристом.
Поскольку скоро Пасха, чем любишь лакомиться в эти дни? И какие традиции празднования есть в вашей семье?
Дуже люблю усе домашнє, мої батьки мені відзвітувалися, що вже готова вуджена ковбаска і полядвиця. Щодо традицій, то обов’язково мати готує паски, взагалі, на Західній Україні це ритуал – випікання пасок. Кожна жінка має пекти їх сама. Чоловіча справа у цьому — замішувати тісто, то є не легко, тож необхідно мати сильні руки. А далі вже чари, любов і рецепт. Я також не раз пробував замішувати тісто.
Когда ты смотришь эпизоды программы, как оцениваешь себя? Есть претензии к самому себе?
Насправді, я був такий, який я є у житті: зі своїми приколами, вимогливістю, мінусами і плюсами. І це помітили навіть багато моїх знайомих. Я ніяким чином не намагався грати. І мені набагато цікавіше дивитися зараз, знаючи все на проекті, як я реагував тоді на ті чи інші ситуації.
После участия в проекте ты изменил тактику общения с девушками, свое отношение к каким-то вещам?
А в мене й не було ніякої тактики. Не було багато часу для спілкування з дівчатами, щоб робити якісь статистичні дослідження. Після закінчення проекту у мене дуже багато роботи, багато подорожей. Але дещо змінилося — я став щасливішим, і взагалі, я себе зараз дуже добре почуваю, в плані особистих переживань.
Очень много участников и наших зрительниц пишут, что ты довольно резок в своих высказываниях и поступках. Так ли это?
Потрібно враховувати те, що на проекті, навіть з тими дівчатами, з якими ти не плануєш майбутнього спілкування, ти маєш поспілкуватися, приділити увагу всім, і зрозуміти, що це за люди. Аби показати та розкрити їх. Тому я спеціально провокував, можливо створював такі ситуації, в яких дівчата розкривалися з іншого боку. І ще раз кажу, що в повсякденному житті я ніколи не був би жорстким, принаймні на початку стосунків. Мені прикро, що складається таке враження, але не виключено, що це є частина мене.
Чему тебя научил проект?
Проект мене навчив одночасно робити і думати. Раніше я робив навпаки. Це, звичайно, величезний досвід: досвід роботи на камеру, в незвичних для себе умовах, коли в тебе є хронічне недосипання, величезна кількість перельотів. Наприклад, ми пролетіли весь В’єтнам, використавши близько сорока різних транспортних засобів. Тому коли дівчата мали можливість одного побачення на тиждень, — вони були кожен день, на різних відстанях, у різних місцях. І я розумію, що у нормальному житті це дуже втомлює.
Источник: holostyak.stb.ua
Костя, как, после внезапной популярности, воспринимаешь повышенное внимание к себе?
По-перше я ніколи себе не вважав зіркою. Я думаю, що кожен з нас має нести якийсь приклад іншим, і якщо мені пощастило, що до мого прикладу можуть прислухатися, то я маю поводитися відповідно. Я намагаюся бути максимально привітливим, доброзичливим. Якщо люди цікавляться мною, проектом, то вони бачать у цьому якийсь позитив для себе. Я бачив людей із зірковою хворобою і мені не було приємно з ними спілкуватися. Я аналізував для себе, як їх змінила ця увага, чи вони завжди були такими і зрозумів, що це просто у певний момент їх втомило. Адже це все ж таки вторгнення в особисте. Як кожна людина ти можеш мати поганий настрій, десь бути злим чи просто не в гуморі, а тепер ти не можеш собі дозволити показувати цього на людях. Ти завжди сконцентрований на тому, щоб бути якимось прикладом. Я думаю, що люди у яких ми бачимо прояви зіркової хвороби насправді не є такими, просто вони трішки втомлені.
А кем ты в детстве мечтал быть?
Хотів стати лікарем. Я навіть колись бабусі написав розписку: «Коли виросту, буду доктором». У мене просто від покоління до покоління є традиція обирати професію лікаря. Моя бабуся була головним психіатром, дядько – онколог, доктор наук, працює в Інституті раку. І всі мали надію, що молодше покоління, тобто я, також має продовжити цю традицію. Я навіть сам у це певний час вірив. Але коли виріс, зрозумів, що хочу бути юристом.
Поскольку скоро Пасха, чем любишь лакомиться в эти дни? И какие традиции празднования есть в вашей семье?
Дуже люблю усе домашнє, мої батьки мені відзвітувалися, що вже готова вуджена ковбаска і полядвиця. Щодо традицій, то обов’язково мати готує паски, взагалі, на Західній Україні це ритуал – випікання пасок. Кожна жінка має пекти їх сама. Чоловіча справа у цьому — замішувати тісто, то є не легко, тож необхідно мати сильні руки. А далі вже чари, любов і рецепт. Я також не раз пробував замішувати тісто.
Когда ты смотришь эпизоды программы, как оцениваешь себя? Есть претензии к самому себе?
Насправді, я був такий, який я є у житті: зі своїми приколами, вимогливістю, мінусами і плюсами. І це помітили навіть багато моїх знайомих. Я ніяким чином не намагався грати. І мені набагато цікавіше дивитися зараз, знаючи все на проекті, як я реагував тоді на ті чи інші ситуації.
После участия в проекте ты изменил тактику общения с девушками, свое отношение к каким-то вещам?
А в мене й не було ніякої тактики. Не було багато часу для спілкування з дівчатами, щоб робити якісь статистичні дослідження. Після закінчення проекту у мене дуже багато роботи, багато подорожей. Але дещо змінилося — я став щасливішим, і взагалі, я себе зараз дуже добре почуваю, в плані особистих переживань.
Очень много участников и наших зрительниц пишут, что ты довольно резок в своих высказываниях и поступках. Так ли это?
Потрібно враховувати те, що на проекті, навіть з тими дівчатами, з якими ти не плануєш майбутнього спілкування, ти маєш поспілкуватися, приділити увагу всім, і зрозуміти, що це за люди. Аби показати та розкрити їх. Тому я спеціально провокував, можливо створював такі ситуації, в яких дівчата розкривалися з іншого боку. І ще раз кажу, що в повсякденному житті я ніколи не був би жорстким, принаймні на початку стосунків. Мені прикро, що складається таке враження, але не виключено, що це є частина мене.
Чему тебя научил проект?
Проект мене навчив одночасно робити і думати. Раніше я робив навпаки. Це, звичайно, величезний досвід: досвід роботи на камеру, в незвичних для себе умовах, коли в тебе є хронічне недосипання, величезна кількість перельотів. Наприклад, ми пролетіли весь В’єтнам, використавши близько сорока різних транспортних засобів. Тому коли дівчата мали можливість одного побачення на тиждень, — вони були кожен день, на різних відстанях, у різних місцях. І я розумію, що у нормальному житті це дуже втомлює.
Источник: holostyak.stb.ua