Хто такі менноніти і якої вони національності?

«Мелітопольський краєзнавчий журнал декілька разів друкував статті або просто згадував про меннонітів. Звідки вони узялися?

Якої були національності?
Володимир БІЛАШ (Мелітополь)»

На прохання редакції читачу відповідає Алла Миколаївна Крилова, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького.

Менноніти - це релігійна спільнота, коріння якої тягнеться у ХVІ століття, період розколу християнської церкви та розквіту Реформації. Саме тоді ця группа набула виразних контурів певного релігійного товариства. Заснував її Менно Сімонс, приходський католицький священик, котрий через деякі обставини, відмовився від сану. Самої спільноти він не створював, а лише об’єднав релігійні гуртки. За його ім’ям їх членів почали називати меннонітами.

Їх етнічну належність (національність) обговорювали неодноразово. При цьому, як правило, меннонітів відносили до німців, хоча вони вважали себе голландцями.
Формування спільноти проходило у місцях розселення фрізів та фламандців, головним чином на території сучасних Нідерландів.

Рідною мовою меннонітів є голландська. Перехід їх на німецьку мову стався тоді, коли вони оселилися у Марієнвердерській низині, де населення розмовляло на нижньонімецькому наріччі. Голландська ж мова сформувалася якраз на його основі. Тож, менноніти легко перейшли в спілкуванні на нижньонімецьку.

До 1760-х років у меннонітських церквах Данцига і близьких сіл службу правили на голландській мові, але поступово і богослужіння переходило на німецьку. Після 1772 р., в зв’язку з переходом меннонітів під владу Пруссії, серед них почала поширюватися верхньонімецька мова - офіційна мова Пруссії.

Справжні етнічні німці переселилися у Північне Приазов’я із прирейнських німецьких держав зовсім окремо від менонітів. Отже, етнічно менноніти є вихідцями з населення Голландії.

На батьківщині основна діяльність менонітів розгорнулася саме тоді, коли християнство активно переслідувалося. Пилип ІІ, іспанський король, який правив тоді і Нідерландами також, надзвичайно посилив інквізицію. Це змусило меннонітів шукати притулок в іншій країні. Вони знайшли його у Польщі. Переселення почалося 1540 р. Ставши польськими підданими, вони оселилися у гирлі річки Висли. Потім селища меннонітів з’явилися і у середній її течії.

Окрема група оселилась у Східній Пруссії, яка у той час знаходилася під владою Польщі, а через деякий час стала самостійною державою. Більшість цих переселенців у 1723 р. переселилася у Польщу, деякі повернулися до Голландії. Польськими підданими меноніти Західної Пруссії були понад два століття. У 1772 р. більша частина території, на якій вони мешкали, перейшла під владу Пруссії, тобто вони стали прусськими підданими.

Король Пруссії Фрідріх ІІ підтвердив усі привілеї, які мали менноніти у Польщі. Та після його смерті (1786) меннонітів знову почали гнобити, позбавляючи пільг і примушуючи нести військову службу (хоча їх релігія не приймає війни). Усе це змусило їх знов шукати гостиннішу країну для поселення. Так вони з’явилися на наших теренах. Меноніти заснували поселення (колонії) на Хортиці та на «Молочних водах» - на території теперішніх Мелітопольського, Приазовського, Токмацького, Веселівського та Якимівського районів.
Статья была опубликована в № 4 Мелитопольского краеведческого журнала.