"Місячна змова". Чому багато хто вірить, що висадка на Місяць - фейк, і як їх переконати?

У вівторок виповнюється 50 років з моменту запуску історичної місії NASA на Місяць - "Аполлон-11". Після чотирьох днів польоту 20 липня 1969 на поверхню Місяця вперше ступила нога людини.

Людиною цією був командир корабля Ніл Армстронг, який вимовив фразу, що увійшла в історію: "Маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства".

Висадка на Місяць стала першою великою перемогою американців, які сильно відставали від СРСР в космічних перегонах: радянські вчені та інженери раніше встигли вивести першу людину спочатку на земну орбіту (Юрія Гагаріна), а потім і у відкритий космос (Олексія Леонова).

Відтоді на природному супутнику Землі встигли побувати 12 американських астронавтів - і жодного радянського або російського космонавта.

Саме цей факт привів до розвитку однієї з найвідоміших конспірологічних теорій: нібито насправді Ніл Армстронг і Базз Олдрін ніколи не висаджувалися на Місяці, а все фото і відео їхньої висадки - постановка уряду США за підтримки NASA і Голлівуду, щоб оголосити про перемогу в космічних перегонах.

Це переконання настільки поширилося, що отримало навіть назву: Місячна змова.
 

Важливим аргументом для прихильників цієї теорії стала загибель в 1967 році трьох астронавтів, які готувалися до першого пілотованого польоту на Місяць - вони згоріли живцем під час наземних випробувань за місяць до призначеного старту. Вони начебто мали намір розповісти світу правду про підготовку фальсифікації, за що їх вбила американська влада.

З появою інтернету і соцмереж число прихильників цієї теорії почало зростати.

Той факт, що СРСР ніколи не оскаржував деталі місії "Аполлон-11", конспірологів не бентежить - хоча саме радянські вчені та державна пропаганда були б в першу чергу зацікавлені у викритті фальсифікації, маючи у своєму розпорядженні усі необхідні для цього засоби.

Попри це, через десятиліття після висадки все ще знаходяться люди, які переконані в тому, що вся історія "Аполлона-11" - один великий фейк.

Лише в США прихильників цієї теорії - півтора десятка мільйонів, в Британії в "Місячну змову" вірить кожен шостий - особливо ця віра поширена серед молоді. Цілком можливо, прихильники цієї теорії є серед ваших друзів чи родичів.

Як їх переконати? Російська служба Бі-бі-сі аналізує основні аргументи конспірологів і пояснює, чому вони не витримують критики.

Джерела світла

Привід для сумнівів: Сонце - єдине можливе джерело світла на фотографіях з місячної поверхні. Таким чином, все, що знаходиться в тіні, має бути абсолютно чорним. Однак ми ясно бачимо об'єкти в тіні (наприклад, як Базз Олдрін виходить з апарату на зображенні нижче), а значить, десь за кадром заховані освітлювальні прилади.
 

Пояснення: Помилка пов'язана з першим твердженням. Щоб бачити об'єкти в тіні від Сонця, дійсно необхідні додаткові джерела світла - проте освітлювальні прилади тут ні до чого.

Річ у тому, що Сонце на цих фотографіях - не єдине джерело світла. Сонячні промені відбиваються від поверхні Місяця і розсіюються в усі сторони, підсвічуючи об'єкти, розташовані в тіні. Тому ми можемо їх бачити.

Задумайтеся: навіть якщо вікна вашої кімнати дивляться на захід, на світанку в ній все одно стане світліше - саме завдяки відбиттю світла.

Щоб остаточно переконатися в неспроможності цього аргументу, спробуйте якось, опинившись на пляжі в яскравий сонячний день, повернутися обличчям до власної тіні.

Небо без зірок

Привід для сумнівів: На жодному фото чи відео висадки екіпажу ми не бачимо зірок, хоча за відсутності атмосфери вони мають світити навіть яскравіше, ніж на Землі. Очевидно, що знімали у павільйоні.
 

Пояснення: Коротка витримка. Якби вона була довшою, зірки були б помітні - проте зникли б самі астронавти.

Яскравість та деталізація фотографії залежать від кількості світла, що потрапила на плівку. Якщо його недостатньо, фото вийде темним; якщо дуже багато - занадто освітленим.

Регулювати кількість світла можна двома шляхами: шириною розкриття об'єктива (діафрагма) і часом, протягом якого він залишається відкритим (витримка). Особливо непросто зробити фото, коли передній і задній план сильно відрізняються за ступенем освітленості.

У яскравий сонячний день спробуйте зайти в тінь і зробити селфі на тлі сповненого світлом пейзажу - без використання додаткових "розумних" функцій на зразок HDR. Вам доведеться обирати: або зняти добре помітне обличчя на занадто освітленому і розмитому тлі, або гарний пейзаж з темною плямою замість фотографа.

Приблизно той же вибір довелося робити екіпажу "Аполлона-11", тільки там було навпаки: залита світлом поверхня Місяця і самі астронавти - на тлі абсолютно чорного неба.

Коротка витримка дозволяє нам добре розгледіти яскраво освітлені предмети (хоча білі скафандри на багатьох знімках все одно занадто освітлені), але не дає можливості побачити зірки.

Той же ефект можна побачити на цьому знімку МКС, зробленому у 2011 році з корабля "Союз", який залишив станцію. Як бачите, на небі теж немає зірок.

Де кратер і де пил?

Привід для сумнівів: Під час посадки місячний модуль "Орел" мав залишити кратер від удару в сипучому місячному ґрунті, проте на фото такого кратеру під кораблем не побачите. Крім того, пил, що піднявся від удару, мав осісти на опорах модуля, але його немає.

Пояснення: Не будемо забувати, що місячна гравітація приблизно в шість разів менше земної - тому й ефект від удару там куди менше, ніж ми уявляємо собі на основі життєвого досвіду.

Безпосередньо перед тим, як торкнутися поверхні, модуль спускався зі швидкістю приблизно 15 см в секунду, і посадка в результаті виявилася настільки м'якою, що астронавти навіть не зрозуміли, в який саме момент торкнулися поверхні.

Звичні земні уявлення вводять нас в оману і з приводу пилу. Ми знаємо, що при старті ракети або ударі об ґрунт пил розлітається на всі боки.

Однак на Землі його розносять потоки повітря, а на Місяці атмосфери немає. В результаті місячний пил - верхній шар ґрунту - був пошкоджений тільки там, де його торкнулися самі опори або вихлопи реактивних двигунів, розлетівшись в сторони за балістичною траєкторією. І пил фізично не міг "осісти".

Брижі на прапорі

Привід для сумнівів: Прапор США, встановлений астронавтом Баззом Олдріном, майорить, немов на вітрі. Але на Місяці, як уже було відзначено вище, немає повітря - а значить, не може бути вітру. Очевидно, що сцену знімали на Землі.

Пояснення: Повітря на Місяці дійсно немає, тому верхній край прапору утримує горизонтальний стрижень - інакше воно б миттєво обвисло.

Стрижень цей був складним, але після посадки розсувний механізм трохи заїло, і розтягнути прапор на повну довжину в астронавтів не вийшло. Саме тому тканина не виглядає натягнутою.

На фото вище це дійсно створює враження, ніби прапор майорить на вітрі.

Однак на оригінальному відео НАСА можна чудово побачити, що тканина рухається тільки тоді, коли до прапора торкаються астронавти і роблять з нею якісь маніпуляції.
 

Нехай повітря на Місяці немає, але хвилі там ніхто не скасовував - і кожен рух металевої жердини, до якої прикріплена тканина, передається самому прапору і змушує його коливатися.

Зразки ґрунту

Привід для сумнівів: Зразки породи позаземного походження, які астронавти продемонстрували як доказ своєї висадки на Місяць, зовсім не обов'язково привезені звідти - це цілком можуть бути зібрані в Антарктиці метеорити, які прилетіли на Землю.

Пояснення: В Антарктиці дійсно іноді можна знайти невеликі кам'яні осколки, вибиті з місячної поверхні потужними ударами астероїдів і які долетіли до Землі. Проте їх не так багато.

Астронавти ж привезли з собою на Землю загалом 382 кг зразків місячної породи (за шість візитів).

Камені вивчали не тільки американські вчені, але й їхні колеги з усього світу - зокрема, з Росії, Японії і Китаю. Вони могли б легко виявити підробку, але дійшли висновку, що ґрунт збігається за складом зі зразками, раніше знайденими в Антарктиці. Водночас є одна важлива відмінність.

При проходженні через щільні шари атмосфери метеорити оплавляються від тертя. На каменях, привезених астронавтами НАСА, подібних слідів немає - а значить, вони ніяк не могли прилетіти з космосу самостійно.

Источник: ВВС