На центральному телеканалі розкажуть історію мелітопольської караїмки Софії Ялпачик

Днями в Мелітополі побували журналісти координаційного центру мовлення національних меншин «Суспільного», які поспілкувалися з караїмкою Софією Ялпачик

Для проєкту «Відтінки України»*, який покажуть вже у вересні на UA: ПЕРШИЙ, UA: КУЛЬТУРА Софія Геліївна розповіла історію свого життя.

Софія Ялпачик - вчителька недільної караїмської школи, старійшина Мелітопольського національно-культурного караїмського товариства «Джамаат», знавчиня історії та культури караїмів, авторка посібників з вивчення караїмської мови. Знімальну групу Суспільного зустрічає у себе вдома, між стосами книг, старих фотоальбомів, рукописів і друкованих аркушів з усього того, що прагне донести людям про караїмів, а головне - залишити самим караїмам, щоб ті ніколи не втрачали прагнення зберегти культуру своєї спільноти. Символічний «прапор» збереження спадщини караїмів Софія Геліївна підхопила з рук трагічно загиблого батька - тепер це справа вже і її життя.

Пані Софія пише вірші з дитинства. Батько жартома називав її хобі «рифмопльотством», але завжди і в усьому підтримував починання доньки. Шкільна медалістка успішно навчалася і в Сімферопольському педінституті, після чого була направлена викладати математику в сільській школі на Миколаївщині. Там зустріла своє кохання - і віршів стало ще більше.

Як би життя не впливало на долю жінки, вона продовжувала писати вірші, водночас записуючи все, що стосується історії і культури караїмів. Софія Ялпачик має великий блокнот, розділений на дві частини. Перша частина — меджмуа, так у караїмів називається сімейна збірка спогадів, де записувались улюблені казки та пісні, визначні події караїмського життя. У другій частині записує власні вірші — їх вже понад 150 сторінок.

Хоча давно вже на пенсії, вчителька любить працювати з дітьми. «Якщо ти закохаєшся в математику, то почнеш її розуміти», - каже пані Софія. Навіть найбільш серйозні математичні речі пояснює дітям простими словами, з жартами. І дуже серйозно ставиться до збереження пам’яті про своїх предків.

«Я завжди знала, що я караїмка, і пишалась цим, - розповідає Софія Ялпачик. - Деякі караїми, які народилися в змішаних шлюбах, навіть не знали, хто вони за походженням до того часу, поки не утворилася наша караїмська спільнота, де розповідали про їхню релігію, мову та історію».

Караїми - це малочисельна, але самостійна національність, яка походить від хазар як розповідав батько героїні Гелій Ялпачик. Народ вірить у Старий Заповіт та його 10 заповідей. Негласна караїмська заповідь — допомога ближньому. Вважають, якби її не дотримувалися, то нація не збереглася б. Караїмська мова належить до тюркської підгрупи, схожа на турецьку, кримсько-татарську та азербайджанську мови.

Батько пані Софії завжди казав: «Якщо знатимеш нашу мову, зможеш спілкуватися з багатьма жителями планети».

Вона продовжила справу батька Гелія Ялпачика: видала друком книгу «Кримські караїми», яку він почав писати перед смертю, сприяла відновленню роботи створеної ним недільної школи. Здійснила ще одну його мрію - у 2008 році утворився караїмський фольклорний ансамбль «Джамаат», де заспівали пісні рідною мовою, на жаль, нині ансамбль може припинити діяльність через відсутність фінансування. Софія Геліївна організовує екскурсії в етнографічному музеї «Кале», проводить майстер-класи з виготовлення аяклак - караїмських пиріжків, зберігає культуру і традиції караїмів у всіх проявах.

Зі близько сотні караїмів Мелітополя 84-річна Софія Ялпачик - єдина, у кого караїмами були і батько, і мати. Найбільше караїмів залишається у нині тимчасово окупованому Криму. Софія Ялпачик і її учні зберігають і популяризують культуру народу на материковій частині України.

84-річна Софія сповнена сил, енергії і мрій. У найближчих планах - намалювати «родинне дерево» і видати друком декілька збірок віршів. Серед хобі - ранкові тренування у групі «Здоров’я».

Героїня сюжету Суспільного радіє тому, що робить для збереження традицій свого етносу і для виховання майбутніх поколінь караїмів, які люблять Україну і цінують свою історію. «Запам’ятати мене повинні живі душі – дитячі душі», - говорить Софія Ялпачик.

*«Відтінки України» - сторітелінговий проєкт власного виробництва Суспільного, який розкриває мультикультурність нашої країни та її різноманіття. Герої говорять не лише українською, а й мовою своєї національної спільноти, розповідають про традиції та звичаї своїх родин, про особливості рідного краю й розкривають свої таланти.