ОЛЕКСІЙ ДАНІЛОВ, секретар РНБО України: «Російський ядерний шантаж»

Нещодавно мав розмову з західним журналістом, питання якого, як і реакція на мої відповіді, продемонструваля наявність нової "миротворчої" лінії, що починає просуватися в західному інформпросторі. 

Не буду стверджувати, що журналісти свідомо стають провідниками і реалізаторами російської наративної кампанії, але те, що це вигідно в першу чергу росії – факт для мене незаперечний.

Я сказав, що Україна ніколи не сяде за стіл переговорів з убивцею понад п’ятсот українських дітей і що в нас викликає обурення і нерозуміння того, як інші країни можуть спілкуватися з військовим злочинцем. Журналіст заперечив, що продовження війни призведе до ще більших жертв, що ми маємо враховувати при цьому загрозу застосування путіним ядерної зброї.

У підсумку журналіст указав, як на його думку, на очевидну річ – необхідність пошуку компромісу. Мої відповіді: якщо б світ вчасно відреагував на напад Гітлера на Польщу в 1939-му, не було би більше двадцяти мільйонів жертв Другої світової війни. З агресором не можна йти на компроміси, він має бути негайно покараний. 

Головною є не ця частина моєї відповіді, а сама маніпулятивність постановки питання щодо загроз застосування путіним ядерної зброї. Теза, яка буде активно просуватися кремлем: наявність ядерної бомби має автоматично виключати опір тієї країни, яка такої зброї не має.

Країна - об’єкт нападу ядерної держави, якщо йти запропонованою логікою, своїм спротивом провокує загрозу ядерного апокаліпсису. І в такій послідовності об’єктом засудження стає не агресор, а жертва.

Нам хочуть сказати: здайтесь і не опирайтесь? Нам не потрібна ваша Свобода, нам потрібен наш комфорт і безпека? Приблизно таку думку будуть спробувати сформувати в світі, щоб відмовити в підтримці України, яка своїми діями, виходить, "провокує" росію.

Ви можете сказати: це маячня і нісенітниця, але подібний підхід притаманний для певної кількості представників західного політичного істеблішменту, який, на щастя для нас, поки що в абсолютній меншості.

Щоб ця брехлива й оманлива логіка не стала панівною, ми маємо твердо та послідовно стояти на позиції неприйняття будь-якого ядерного шантажу. Ми не боїмося ні так званої "другої армії світу", ні першої за розміром тимчасово існуючої росії, ні бункерного щура путіна і його ядерної дубинки.

Ми боїмося тільки одного – втратити Свободу і в боротьбі за неї ми будемо йти до кінця. Проблема ядерного безумства кремля – це не проблема виключно України, це проблема світу. Світ довго спостерігав і якщо свідомо не допомагав, то і не заважав зростанню російської потвори.

Коли Україна була вимушена передати росії наш другий за чисельністю ядерний арсенал, озброїти російську армію ґвалтівників нашими ж крилатими ракетами, коли світ був донором сучасних технологій, покупцем нафти і газу, що стало основою фінансування побудови путінського авторитаризму. Коли корумпувалися міжнародні еліти і відчинялися двері російському олігархату.

Не Україна виростила це московське монструозне утворення, але це вже питання історії, а завдання сучасності – створити механізм, який захистить людство від загрози ядерного божевілля.

Ми ніколи не здамося! І хай цей напис буде в усіх кабінетах усіх країн, в яких приймаються стратегічні рішення. 

Зі скороченнями.