Олександр АНДРУЩЕНКО, ветеран мелітопольської журналістики: «На перерехресті доль»

Поетичними рядками.

По збляклих травах степу і війни

Іде за обрії складна сучасна доля.

Іде кудись у нескінченні сни,

Де від дощів стара рятує парасоля.

Під вікнами стоять кущі жоржин,

До холодів біліють кучеряві квіти.

Там сум блукає вздовж усіх стежин,

Поки останнє листя залишає віти.

То уві снах. А в дійсності - жахи.

Іде війна, кривава, нескінченна.

Навіть малеча звикла до страхіть

І дивиться на кров і смерть буденно.

Як складно все: тут йде війна, тут - ні.

А потім навпаки, тут ні, а там вже вибух.

Когось без сліз ховають у труні.

Він тільки поряд був, та ось з живих вже вибув.

Перетинаються бої і сни.

Не розібрати, де минуле, де сучасність.

Шугаються думки, мов табуни,

Доводячи надій і мрій примарність.

Так й стоїмо на перехресті доль,

Своїх, чужих, брудних і вкрай високих.

У кожного є Богом дана роль

Для нескінченних тих часів жорстоких.

Ростуть під вікнами жоржин кущі.

В них стільки накопичилося болю, суму!

Як квітам млості додають дощі,

Як змінюють нам про красу одвічну думу!