Терпець урвався. Частина друга

Чому посол України в Ізраїлі намагається посварити наші держави.

Продовження. Початок тут.

Євген Корнійчук, початок біографії: «сдается мне, что ты, братец, мусорок»

Майбутній «дипломат» народився 18 жовтня 1966 року у Вінниці. Далі – інформація не з його сторінки в Вікіпедії – але я знайшов її у відкритих базах даних за півгодини.

На початку 80-х батько Корнійчука очолював обласне управління міліції, пізніше був заступником міністра. Мати Ольга вчителювала. У нього багата на події біографія. Він пройшов, як мовиться, Крим, Рим і мідні труби.

Далі – інфа з діючого сайту МВС:

«Ювілей шановної людини

22 лютого 2017 року виповнюється 80 років від Дня народження генерал-лейтенанта міліції у відставці КОРНІЙЧУКА ВОЛОДИМИРА МИХАЙЛОВИЧА – Голови Асоціації ветеранів МВС України, Голови Координаційної Ради ветеранів Афганістану МВС України.

Володимир Михайлович народився в м. Іркутську, трудову діяльність розпочав з 18 років. Закінчив юридичний факультет за спеціальністю «Правознавство» і отримав кваліфікацію «Юриста». У правоохоронних органах з 1959 року. Проходив службу на посадах середнього та старшого начальницького складу УВС Вінницького облвиконкому.

У серпні 1981 року Корнійчук В.М. брав участь у воєнних діях в Афганістані. За сумлінне виконання інтернаціонального обов’язку, виявлені активність, мужність та відвагу нагороджений орденом «Червоної Зірки». Після повернення в 1983 році із закордонного відрядження був призначений на посаду начальника УВС Вінницького, а згодом – Київського облвиконкомів. У 1986 році він брав активну участь у ліквідації пожежі на енергоблоці Чорнобильської АЕС та евакуації населення з міста Прип’яті, де він неодноразово, ризикуючи життям, проявляв значні організаторські здібності та вніс чималий внесок у ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 1988 по 1991 рік генерал Корнійчук В.М. проходив службу на посадах заступника і першого заступника МВС України, де показав притаманні йому професійні здібності у боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку. З 1992 по 1995 рік очолював Київський інститут внутрішніх справ. Вніс вагомий внесок у підготовку висококваліфікованих кадрів для правоохоронної системи країни.

У 1995 році Володимир Михайлович на пенсії, але не на відпочинку. Він разом з Іваном Дмитровичем Гладушем очолює Національний музей «Чорнобиль». За його активною участю проведена реконструкція приміщень та оновлені експозиції музею, а також проводиться науково-дослідна, пропагандистська та культурно-просвітницька робота.

У 2003 році Володимир Михайлович очолив Асоціацію ветеранів МВС України, яка нині нараховує понад 230 тисяч осіб і згуртувала ветеранське братерство, головними напрямками якого є соціальний захист ветеранів, а сьогодні - боротьба за перерахунок пенсії ветеранам у зв’язку зі створенням Національної поліції. Також Асоціацією проводиться активна робота щодо виховання молодих правоохоронців на героїчних подвигах нашого народу і його правоохоронних органів.

Активна діяльність Володимира Михайловича гідно оцінена державою. Він нагороджений, крім ордена «Червоної Зірки», двома орденами «За заслуги» ІІ-го та ІІІ ступенів, чисельними відомчими нагородами, є Лауреатом премії Миколи Щолокова, нагороджений відзнаками: «Почесний ветеран України» та «Почесний ветеран міста-героя Києва» Його ім’я неодноразово заносилося на Дошку Пошани МВС України.

У день ювілею Рада ветеранів Національної академії внутрішніх справ щиро вітає вельмишановного Володимира Михайловича з цією подією, висловлює велику подяку за активну роботу, добрі справи, людяність, милосердя, небайдужість до проблем ветеранів і бажає йому та його рідним і близьким міцного здоров’я, життєвої енергії, сімейного затишку, щастя, миру, добра і злагоди.

Рада ветеранів Національної академії внутрішніх справ».

Євген Корнійчук, продовження біографії: «должен и сын героем стать, если отец герой»

Корнійчук навчався у двох вишах: після школи закінчив Мінське вище військово-політичне училище. Вступив у 1983-му, коли СРСР очолив гебіст Андропов. – Якщо в той рік він не вступив до лав КПРС і не підписав контракт з КДБ, я дуже здивуюся. В усякому випадку, питання про це я йому задав у генеральному інтерв’ю, яке вже спрямував до посольства.

Далі служив у війську (де і в якій якості, я так і не дізнався – мабуть, військова таємниця). Пізніше пройшов юридичний факультет Київського університету. У 1998-му отримав диплом магістра міжнародного права в Америці (закінчив школу університету в штаті Техас). До речі, в США встиг попрацювати секретарем судді Верховного Суду у Північному окрузі Техасу. – За що був призначений? На кого він працював – на яку державу?

За час трудової діяльності обіймав немало посад у різних структурах. Працював у Міністерстві закордонних справ, був консулом України у Нью-Йорку, викладав у Дипломатичній академії в Києві, мав юридичну практику у відомій юридичній компанії «Магістри&Партнери». Працював першим заступником Міністра юстиції. - «Не печалься, что за дело! Это многих славный путь)))

Далі буде.