Сергій Знаменський: ВІДДАМ В ДОБРІ РУКИ

Усі ми живемо у світі, де організуючою основою є державний устрій. І з загальноприйнятої, усталеної точки зору це нормально - держава визначає межі проживання свого народу, сяк-так проводить соціальну політику, організує фінансово-економічну систему, турбується про культурологічну та медичну складові...

Та мало чим має займатися держава, висловлюючи інтереси народу, що довірив йому владу. Проте в останні десятиліття багато що змінилося. Глобалізація у багатьох сферах входить у протиріччя з інтересами держав, замкнутих у межах.

Це відбувається природним чином - світовий капітал не визнає кордонів, а держава має їх дотримуватися. Але оскільки буття справді визначає нашу свідомість, інститут держави поступово деградує. Вже багато функцій його переходять у володіння та контроль приватних структур.

Згадаймо історію з коронавірусом. Держави покірно погодилися, що політику облагодіювання їх народів щодо лікування від цієї напасті визначає ВООЗ-Всесвітня організація охорони здоров'я. Або ось остання історія з горезвісною приватною військовою компанією "Вагнер" - деякий час вона просто представляла обличчя армії Росії. Чим справа скінчилася і з пандемічною історією, і з вагнерівською, добре відомо, хоча тенденції є. Але це все квіточки.

У бізнесовому середовищі, в основі основ нашого сучасного фінансово-економічного буття є такі мега-фонди, як State Street, Black Rock і Venguard. В їхньому управлінні знаходиться 8-10 трильйонів доларів приблизно 90% найбільших світових компаній. Яка держава може зрівнятися за своїм впливом із ними?

Ще однією найважливішою відмінністю структур такого роду від державної організаційної форми управління є їхня непрозорість. Фонди лише керують активами, але чиї інтереси репрезентують нікому невідомо. Це означає, що й відповідальність за свої дії вони ні перед ким не несуть і хто, власне, питати посміє? Втім, як і з ВООЗ та вагнерів.

Давно пішла у небуття Ліга Націй, предтеча сучасної ООН. Та й остання ось-ось полагодить у бозі. А ядерна загроза дедалі виразніше нависає над світом. Правителі сучасних держав виявилися заручниками у золотого тільця і ​​поки що не здатні адекватно відповісти на виклики сучасного світу. За підсумками Другої світової війни Ялта і Потсдам визначили контури організації нового світопорядку, який проіснував майже п'ятдесят років. Спадкоємці ж Сталіна, Рузвельта і Черчілля подрібнювали настільки, що віддали долі світу до рук приватного бізнесу. Очевидно, сподіваються за підсумками Третьої світової також поділити світ. Тільки ось замість Ялти та Потсдама можуть на повний зріст постати Хіросіма та Нагасакі.