УП: «Краматорськ - місто побачень, смерті та молочних коктейлів». Частина третя

Чим живе романтична столиця України під обстрілами С300?

Прильоти тут часто передують сиренам – складно виявити ракету С-300, що летить на коротку відстань. Попри сирени сім-вісім разів на добу, Краматорськ – місто гедонізму й любові. Точніше – жаги до життя. 

Перша частина. Друга частина.

"Касабланка" по-краматорськи

Вісім років по тому Юрій до останнього сподівався, що великої війни вдасться уникнути. Хоча все свідчило про протилежне.

За 5 днів до 24 лютого 2022-го Юрію зателефонувала офіціантка і попередила, що якийсь незнайомець цікавиться ним.

– Дивлюся запис із відеокамер, заходить міцної статури чоловік у плащі. І перед тим, як говорити з офіціанткою, швидко натягує на обличчя ковідну маску, хоча на той час маски в нас уже ніхто не носив.

Російські ДРГ були скрізь. Вони шукали відомих в місті людей, щоб схилити їх до співпраці. Якщо не вдасться домовитися, викрали б когось із членів сім'ї, і людина зробила би усе, що вони хочуть.

Наступного ранку Гут вивіз дружину і п'ятирічного сина в Буковель. Два дні каталися на лижах, а на третій почалася велика війна. 

Кафе продовжувало працювати – закрилися тільки після прильоту "Точки-У" на залізничний вокзал 8 квітня 2022-го. Через кілька місяців відкрили ресторан з такою самою назвою в Києві неподалік від станції метро "Дружба народів", щоб своїм співробітникам дати роботу на новому місці. 

А у вересні повернулися в Краматорськ. 

Найбільший факап за час роботи, за словами Гута, трапився за місяць до прильоту "Іскандера". 

В "Rіа" обідав посол Франції в супроводі місцевих чиновників. Серед іншого, напекли млинців. З м'ясом і солодких, які мали прикрасити свіжою малиною та полуницею. Але щось пішло не так, і ягоди виклали на млинці з м'ясом. Ввічливий француз не подав виду, що його здивувала сувора краматорська кухня. Згодом, щоправда, Гута стали діставати місцеві чиновники – скандал, "Як ви могли!".

– Наш управляючий Артур намагався комусь дзвонити, вибачатися, – згадує Гут. – Я йому тоді сказав: "Спокійно, не метушись. Буває. Всі на нервах – прифронтове місто". 

28-річний Артур Титорук загинув під руїнами "Rіа".

Місце влучання російського "Іскандера" по "Rіа Pizza" – вид з першого поверху

Загинув і інший герой розповідей Гута – краматорський кримінальний авторитет "Шкрок". Після 24 лютого 2022-го він хотів записатися до ЗСУ, але у військкоматі йому відмовили через судимості.

– Я порадив йому звернутися до "Моджахеда", колишнього бійця батальйону "Торнадо". Той допоміг Ігорю потрапити на фронт. Я йому амуніцію купував, усе, що потрібно було.

21 листопада 2022-го в Краматорську поховали солдата Ігоря Шпортюка, який загинув біля села Максимівка на Миколаївщині. 

– Він рятував пораненого, той вижив, а Ігоря розірвало пострілом із міномета, – каже Гут.

В ім'я державної таємниці

Клянуся, я загиблих не рахуватиму

Не рахуватиму до нестями

І до кінця війни

(Насправді я починала – збилась)

Ці рядки 7 травня 2022-го написала Вікторія Амеліна. 

27 червня 2023-го вона була в "Ria" під час ракетного удару – за кілька днів померла в лікарні від поранення.

Вогонь, заряджай, вогонь

Впевненіше за інші види бізнесу сьогодні у Краматорську почуваються квітковий, який тримається на плаву завдяки поїзду "Київ – війна", і похоронний. Квіти для побачень і все для поховання.

Кладовищ у Краматорську три. У день нашого приїзду на найвіддаленішому від центру, де ховають військових, прощаються з двома захисниками. 50-річним Сергієм Кожановим і 28-річним Денисом Павловим, які загинули наприкінці червня. 

Дві закриті домовини. З невеликої колонки, що виглядає з кишені нацгвардійця з церемоніального підрозділу, грає спочатку гімн України, а за ним – "Пливе кача".

"Не треба багато розуму, щоби плакати на могилах", – написав хтось, коли війна стала звичною настільки, що стали вагатися, чи це досі війна" (Ярина Чорногуз)

Один із побратимів Сергія Кожанова розповідає УП, що на початку року їхній батальйон розбили під Авдіївкою, тепер вони воюють на Бахмутському напрямку.

– Ми з Сергієм з перших днів разом, – підбирає слова він. – Дуже добра людина, завжди на позитиві, навіть після поранення. Важко. Вибачте. 

Між "Ще не вмерла…" і "Плине кача..." на кладовищі лунають кілька десятків слів: "Прапор до воїна Дениса кроком руш!", "Ірино Олександрівно, від імені президента просимо прийняти прапор…", "Вогонь, заряджай, вогонь". 

Після останніх слів четверо нацгвардійців майже синхронно вистрілюють з автоматів у повітря. Траурні залпи. Бах, бах, бах. 

Ніхто навколо не лякається пострілів, навіть птахи звикли.

В обличчя б'є навідліг гарячий вітер. Робимо найбезглуздіше, що можемо зробити – йдемо між рядами могил і перераховуємо їх. По 11 у ряду. 4 заповнених ряди і ще 6 в останньому – заповненому наполовину. Усього – 48 могил плюс дві сьогоднішні, ще не засипані, з гірками землі навколо.

Першим скидає кілька грудок землі у свіжі могили священник. Грудки стукають по домовинах – один із найжахливіших звуків у світі.

Але якби хтось попросив описати військове кладовище чи ділянку для військових поховань, то головним звуком був би інший – шелест атласних прапорів над могилами.

Державні, бригадні, прапори УПА – вони шелестять в кожному українському місті.

П'ятдесят могил. П'ятдесят прапорів над ними. Далі, за щойно засипаними могилами, – поросле бур'яном поле, яке швидко перетворюється на цвинтар. 

Смерть відвойовує у життя метр за метром.

***

"Зіграй це знову, Семе!" – найвідоміша фраза з фільму "Касабланка". Піаніста з кафе "У Ріка" просять повторити мелодію, з якою в героїв пов'язані романтичні спогади.

У 34-річного фронтмена краматорського гурту "Quiz Music Band" Вартана Вартанова багато чого пов'язано з "Rіа Pizza". Сюди він приходив студентом. Тут зробив пропозицію майбутній дружині. Тут із 2018-го майже щотижня грав. Востаннє – 18.02.2022.

Музиканти люблять вухами. Вартан згадує звуки, з якими асоціюється у нього рідне місто. У дитинстві це були звуки заводів. Потім шум фонтанів. З 24 лютого минулого року – сирени.

Просимо його назвати музичну візитівку Краматорська – першу пісню, що спадає на думку.

– "Paradise City" гурту "Guns N' Roses", – миттєво відповідає Вартанов. – Не питайте чому, я не знаю.

Ми не питаємо, бо знаємо відповідь. 

Рефрен "Paradise City":

"Відведи мене до райського міста,

Де трава зелена та дівчата красиві,

Відведи мене додому, будь ласка".

Краматорськ сьогодні – колишній парк Пушкіна, а нині Family park

… За кілька кілометрів від кладовища, де шелестять атласні прапори над могилами, у міському парку катаються на скейтбордах краматорські підлітки. 

Сваряться і миряться Женя й Женя, згадуючи, як це буває у справжньому подружньому житті.

Замовляє в ресторані пасту Олександр, аби на кілька годин відчути себе "гражданським", уже не в "Rіа".

У полях під Краматорськом квітнуть соняшники – не гірші, ніж вангогівські.

Поїзд "Війна – Київ" прибуває на десяту колію.

Жага до життя відвойовує у смерті метр за метром.

Ольга Кириленко, Михайло Кригель, Дмитро Ларін (фото) – УП