Що таке нарощування кістки?

Після втрати зуба щелепна кістка перестає отримувати звичне навантаження і починає атрофуватися. Протягом півроку людина може втратити 60% кісткової маси. Зменшення тканини відбувається за висотою та шириною.

До дефіциту кістки може призвести не тільки втрата зубів. Резорбції сприяють остеопороз, запальні процеси в порожнині рота (періодонтит, утворення кіст та ін.) Зовні проблема не завжди помітна, але на рентгенівському знімку атрофія завжди очевидна, і це в більшості випадків є перешкодою до імплантації.

Джерело: kes.com.ua

Відновити об'єм кістки можна за допомогою остеопластики. Але якщо відмовитися від операції та зафіксувати імплантат класичним методом, не уникнути проблем. Серед них:

• ненадійна стабілізація імплантатів;

• подальше ослаблення кістки щелепи під дією жувального навантаження;

• оголення, розхитування імплантів;

• руйнування кісткової тканини внаслідок відторгнення протеза.

Під час планування дентальної імплантації лікар має вивчити всі аспекти та врахувати ризики.

Що таке кісткова тканина?

Щелепна кістка складається з трьох шарів:

1. Губчастий

Має безліч перегородок і з'єднаних капілярами перекладин. У цьому відділі знаходяться корені зубів. Завдяки жувальному навантаженню капіляри активно наповнюються кров'ю, а клітини губчастої кісткової тканини насичуються киснем. Коли зуби на місці, обмінні процеси протікають нормально. Припинення жувального навантаження призводить до зупинки кровопостачання і зменшення обсягу кістки. Перед класичною імплантацією необхідне відновлення.

2. Базальний

Товстіший, щільніший і міцніший шар, оскільки перегородки та капіляри розташовуються ближче одна до одної. Без навантаження менш схильний до атрофії, тому використовується для встановлення особливих довгих імплантів — методика дає змогу обійтися без остеопластики.

3. Кортикальний

Найміцніший, у десятки разів щільніший за губчастий шар, оскільки на 95% складається з мінеральних солей. У кортикальній пластинці фіксують імпланти, розраховані на моментальне навантаження.

Обсяг кістки на верхній і нижній щелепах і навіть під кожним зубом різниться. Рішення про необхідність хірургічного втручання приймають під час вибору методу імплантації.

Як нарощують кістку щелепи для імплантації передніх зубів?

Щелепну кістку можна відновити різними методами:

1. Спрямована регенерація

У губчастий шар кістки імплантують біологічно сумісні матеріали. Зверху поміщають мембрану, здатну самостійно розсмоктуватися. З плином часу власна кістка розростається і заповнює простір.

2. Розщеплення альвеолярного відростка

Кістковий гребінь розпилюють і розширюють, простір заповнюють кістковою крихтою. Іноді одномоментно встановлюють зубний імплант, фіксують зверху заглушку, закривають операційне поле мембраною і вшивають ясна. Протезування дозволяється через 3-6 місяців, за винятком зони посмішки. Поодинокий косметичний дефект у ділянці передніх зубів можна відразу замаскувати тимчасовою пластиковою коронкою.

4. Пересадка кісткового блоку

У зону атрофії інтегрують аутотрансплантат (власну кістку пацієнта), взятий з ділянки нижніх зубів мудрості, твердого піднебіння, підборіддя. Процедури забору та імплантації блоку проводять одночасно. Метод показаний пацієнтам, чий організм не сприймає чужорідних включень.

5. Синус-ліфтинг

Виконують на верхній щелепі, якщо є ризик пошкодження імплантами носових пазух. Дно синуса акуратно підіймають, простір, що утворився, заповнюють остеозамінним матеріалом.

Пластика щелепної кістки методом синус-ліфтингу

Джерело: kes.com.ua

Спосіб хірургічного втручання визначають за результатами діагностики.

Штучна кістка в стоматології

Цілі процедури остеопластики — заповнення лунки після втрати зуба, збереження обсягу альвеолярного відростка, остеогенез (формування нової кістки). У разі періімплантиту — запалення в місці встановлення імпланта — матеріалом заміщають дефект, що утворився.

Для нарощування щелепної кістки може застосовуватися власна тканина пацієнта. Це повністю біосумісний матеріал, який добре приживається і не відторгається. Але через певні ризики аутотрансплантати використовують не у всіх клініках.

Кісткова тканина донора (алотрансплантат) і тваринного походження (ксенотрансплантат) також має переваги у вигляді природного мінерального складу та архітектури. Але завдяки багатоступеневій обробці деякі важливі властивості втрачаються.

Штучні остеозамінні матеріали являють собою неорганічні, синтетичні або інертні чужорідні речовини. Їхні головні переваги — сумісність із мінералізованими тканинами людського організму.

Основні види замінників натуральної кістки:

• кераміка на базі фосфату кальцію — біологічно активні матеріали, що резорбуються: інтегруються в навколишню структуру, надалі повністю або частково розсмоктуються і заміщуються новою кісткою;

• біоактивне скло — сприяє природній регенерації, виділяючи іони кремнію, протягом кількох місяців повністю поглинається і замінюється природною кісткою.

Штучні матеріали виготовляють у формах крихти, пластин, гранул, блоків, дисків тощо. За бажанням лікар може комбінувати різні замінники кістки залежно від потреб у конкретній клінічній ситуації.