Обнуління Європи. Мінус один

Всеосяжна криза світового капіталу змушує великих світових гравців випливати самостійно.

На початку 70-х років минулого століття на екранах кінотеатрів пройшов такий фільм "Кожен вмирає наодинці", читачі та глядачі старшого покоління мають його пам'ятати.

Там представлені події Другої Світової війни. Сьогодні теж йде війна всіх проти всіх - не в такій гарячій фазі, але не менш широкомасштабно. Щоб деструктивні процеси, що йдуть, його менше торкнулися, закривається Китай - за допомогою соціальних рейтингів, використовуючи новітні технології, в т.ч. і цифрові, намагається поставити під тотальний контроль своє величезне населення, розуміючи, що сила в єдності.

Намагається вирватися з пастки історії та потужного західно-ліберального впливу "м'якої сили". Росія - розв'язання повномасштабної війни сприяє мобілізаційній перебудові економіки.

Ось тільки без кардинальної зміни соціально-економічного устрою це зробити проблематично. Формує своє нове обличчя та західний світ. Розуміючи, що "Болівар не винесе двох", англосаксонський світ намагається зістрибнути на ходу з поїзда, що летить під укіс історії (ліберально-демократичні цінності, панування єдиної, але нічим не забезпеченої валюти, монополія на застосування сили).

В рамках цього процесу останніми роками відбулося кілька знакових подій. Зупинимося на головних із них.

Першим за історичними мірками став брекзит Британії. Розуміючи, що в умовах прогресуючої стагнації світової економіки (перші явні ознаки-криза на фінансовому ринку Америки 2007-2008 рр.) пухке, неконсолідоване і не здатне приймати оперативні рішення формування ЄС, буде найслабшою ланкою у боротьбі за виживання, Британія «зробила Євросоюзу ручкою».

Так, через внутрішню урядову кризу, у жорсткій сутичці внутрішніх та загалом англосаксонських еліт, але це рішення таки продавили. І це був знаковий момент для ЄС. Чи розуміють його нинішні керівники, що незворотний процес пішов? Якщо не зрозуміли тоді, то наступні "знаки на стіні" показали це дуже виразно.

Першою почали "опускати" економіку Німеччини - локомотиви Євросоюзу. Її самодостатність, як показують нинішні події, уявна - трималася в першу чергу на дешевих енергоносіях. Згортання проекту "Північних потоків" - неважливо, з яких причин і яким шляхом, поставили хрест на мріях фінансової та політичної еліт цієї країни стати монопольним хабом Європи в енергоносіях.

Паралельно з цим місцева компрадорська партія "зелених" продавлювала проект вітряків, сонячних батарей та інших прожетів "чистої енергії". Закривши свої атомні станції і отримавши " дірку від бублика " історія з " Північними потоками " , економіка Німеччини стала на шлях деградації.

Англосакси м'яко вказали на її роль і місце в сучасній історії іншому як би впливовому гравцю Євросоюзу-Франції. У вересні 2021 року Австралія несподівано розірвала договірні відносини з Парижем щодо будівництва атомних підводних човнів, що виражалися у багатомільярдних сумах.

Справа в тому, що тоді якраз почав формуватися англосаксонський проект Aukus (союз США, Британії, Канади та Австралії) і віддавати технології такого рівня "чужим" було зовсім не з руки. Замовлення одержала Британія.

Останні події вже в Африці свідчать про те, що тихий злив Європи йде невідворотно. Ту ж Францію абсолютно безапеляційно витісняють із Нігеру (а трохи раніше витіснили з Малі), у якому інтереси її критичні - енергетика країни майже повністю залежить від поставок урану звідти. І ніхто з "партнерів" за французів не заступився. Що ж, справді, кожен помирає поодинці.

Сергій ЗНАМЕНСЬКИЙ