Олександр АНДРУЩЕНКО: Без зайвих слів

Поетичною строкою 

(вр) Бентежна ніч ховає свої очі,

Тремтять у небесах повіки хмар.

Їй, мабуть, вітерець таємне щось шепоче,

Роздмухавши чуттів п’янкий ліхтар.

О, чорна ніч! О, молода ворожка!

Теж іноді страждає від спокус.

І місяць сяє проміж хмар, як брошка.

А, може, то на вдачу випав туз?

За річкою завмерла загадковість,

Не чутно ані шереху в кущах.

А час все пише нескінченну повість,

Надій людських одвічний падишах.

По-іншому сприймаються події,

Допоки сонце вранці не зійде.

І навкруги, неначе лицедії,

Предмети оживають де-не-де.

Нам здатна ніч подарувати щиро

Казкові миті серед сірих днів.

І жити вже стає ніби не прикро

Без зайвих слів, звичайних слів, без слів.