Невидимий восьмий континент. Вчені повністю нанесли на карту Зеландію

Його описували Арістотель, Ератосфен і Птолемей. Картографи назвали Terra Australis Incognita (лат. "Невідома південна земля"). Цей величезний масив, що майже повністю занурений у води Тихого океану, вважали невидимим континентом.

Першим берегів землі, яку ми сьогодні називаємо Новою Зеландією, в 1642 році досяг голландський мореплавець Абель Янсзон Тасман. Він був впевнений в існуванні величезного континенту, що лежав у південній півкулі. Однак, коли він туди прибув, то швидко зрозумів, що це не те, що він шукав.

Минуло 375 років, перш ніж вчені заявили, що на Землі таки існує ще один континент - Зеландія - щоправда, 94% її території лежить під водою.

А тепер цей континент повністю нанесли на карту.

Новозеландський дослідницький інститут GNS Science склав нову детальну карту Зеландії, яку розробили на основі зразків гірських порід з дна океану - результати дослідження опублікували в журналі Tectonics. Вчені також встановили площу континенту: п'ять мільйонів квадратних кілометрів.

Ви запитаєте, як можна вважати Зеландію, що майже повністю вкрита водами океану, континентом? Вся справа у геології.

Відомо, що Зеландія була частиною гігантського прадавнього континенту Гондвана. Близько 85 мільйонів років тому вона відкололась, але на відміну від своїх сусідів Антарктиди й Австралії (Океанії) її більша частина залишилась під водою.

Єдиною частиною континенту, що лишилась на поверхні, були острови Нової Зеландії, французький архіпелаг Нова Каледонія та невеликі австралійські острівці Лорд-Хау та Болс-Пірамід.

Вкриту водами Зеландію практично не вивчали, що викликало розбіжності щодо її форми й кордонів — досі на карту нанесли лише південь континенту.

Останні дослідження, проведені під керівництвом новозеландського геолога Ніка Мортімера, дозволили провести масштабні роботи на дні океану. Дослідники пишуть, що, датуючи каміння та інтерпретуючи магнітні аномалії, вони змогли нанести на карту Північну Зеландію. Ця робота завершила морське розвідувальне геологічне картування всього континенту Зеландія.

Команда геологів і сейсмологів вивчила зразки гірських порід й відкладень, отримані з дна океану, а також зразки, знайдені на берегах островів.

Вчені проаналізували й датували базальти, а також гальку і пісковик. Виявилось, що пісковик утворився в епоху пізньої крейди (95 мільйонів років тому), а граніт і вулканічна галька - в часи ранньої крейди (130-110 мільйонів років тому). Базальти ж датуються епохою Еоцена (40 мільйонів років тому).

Одним з перших свідчень існування Зеландії під водою стали спостереження сера Джеймса Гектора, шотландського натураліста, який досліджував острови біля південного узбережжя Нової Зеландії в 1895 році.

Вивчивши їхню геологію, він дійшов висновку, що Нова Зеландія є "верхівкою гірського хребта, який утворює великий континентальний масив, що простягається далеко на південь та схід і зараз занурений у воду".

У 1995 році американський геофізик Брюс Луєндик знову описав цей регіон як континент і запропонував назвати його Зеландією.

Глибина континентальної кори зазвичай становить близько 40 км. Вона є значно товстішою за океанічну, яка, як правило, має 10 км.

Внаслідок постійного тиску Зеландія розтягнулася, і її кора тепер сягає лише 20 км завглибшки. Це менше, ніж у суходолу, але більше ніж в океанічного дна. Зрештою континент занурився у море.

Попри тонку кору і розташування під водою, геологи не сумніваються, що Зеландія - це континент. Свідоцтвом цього є види гірських порід, виявлені на ній.

Континентальна кора, як правило, складається з магматичних, метаморфічних та осадових порід, як-от граніт, сланець та вапняки, тоді як на океанічному дні переважають магматичні породи, як-от базальт.

Конвенція ООН з морського права стверджує, що країни можуть розширити свої законні території за межі своєї ексклюзивної економічної зони на 200 морських миль (370 км) від узбережжя, щоб претендувати на "розширений континентальний шельф" - з усіма мінеральними багатствами та нафтою, які він містить.

Якби Нова Зеландія могла довести, що вона є частиною більшого континенту, вона могла б розширити свою територію у шість разів. Це також призвело б до збільшення фінансування для морських досліджень.