“Побачилися вперше за день до одруження”: як відзначають весілля у прифронтовому Запоріжжі

Після повномасштабного вторгнення росії індустрія святкових заходів в Україні змінилася. На якийсь час українці взагалі забули про весілля та інші свята. Весь простір і повітря заповнила собою війна. Але час іде і за півтора року ситуація поступово змінилася.

Зараз закохані вже не чекають на перемогу, а святкують всупереч війні, бо кохання завжди перемагає. Як відзначають весілля сьогодні у прифронтовому Запоріжжі та як змінився формат заходів, розповіла відома у Запоріжжі ведуча Євгенія Інська:

– З 24 лютого у весільній сфері був обвал, весілля почали скасовувати кожні 10 хвилин. І я, і більшість весільних спеціалістів не працювали з 24 лютого і десь до минулого літа взагалі, – каже Євгенія. – Я пам’ятаю, що у нас був за цей час один захід — у квітні 2022 року відзначали маленьке весілля. Коли ми на нього приїхали та попрацювали — це був, як ковток свіжого повітря. Тоді я відчула таку необхідну надію, що все буде гаразд. Бо всі ми пірнули у депресію і відчаю не було видно ні кінця ні краю. Поступово, з червня минулого року, почали потроху відновлюватися весілля. Вони були досить спонтанні — отак сидиш зранку, а тобі дзвонять і кажуть, що хочуть завтра відзначити весілля і просять його провести. І це вже стало нормою. Для порівняння – до війни такі заходи планувалися за півроку-рік.

Якщо говорити про ситуацію зараз, то здебільшого люди вже почали планувати свята заздалегідь. Пояснити, чому зараз уже планують, а рік тому ще ні, я особисто не можу, бо нас бомбили і торік, і зараз. Але час іде, і можливо є вже втома в людей від такого відкладання життя. Так, ми живемо у період війни, але це зовсім не означає, що людина не має права на свято. Люди почали святкувати хрещення дітей, рік з дня народження дитини й ті ж весілля.

Я думаю, що зараз для людей свята — це як повернення у минуле, надія на майбутнє і просто кілька годин іншого життя. Моє завдання ведучої — відірвати гостей від повсякденних новин. Щоб люди були тут і зараз, насолодилися святом, відпочили, бо це зараз усім потрібно.

“Люди бажають свята, хоч не всі можуть у цьому зізнатися”

– Чи змінився формат проведення самого весілля?

– Перше, що змінилося — це кількість людей, присутніх на весіллі. Якщо раніше 50 людей – це було нормальне весілля, а бувало і по 100 осіб гуляло, то це вже ого-го. Зараз середня кількість гостей — до 20 осіб. По формату — це невелике родинне свято.
Буває і так, що до молодих не можуть приїхати люди, яких вони чекають і люблять. Бо хтось виїхав до іншої області, а то і країни, а хтось був вимушений залишитися в окупації й не може приїхати. У такому випадку, якщо там є інтернет, то ми робимо онлайн-трансляції весіль, відеодзвінки. Наприклад, буває, що батьки наречених не можуть бути присутніми на святі та вони хочуть бути поруч хоча б у такий спосіб.

Друге — весілля здебільшого стали коротшими за тривалістю. Якщо раніше святкували по 5-6 годин, то зараз це може бути 2-3 години. Мова весілля теж змінилася, тепер обирають українську. Це ж стосується і музики — ми одразу відмовилися від російських пісень під час святкування.
А ще — весілля стали більш душевними, зараз майже всі роблять акцент на важливості родинних цінностей, використовують родинні обряди, згадуються наші, українські традиції. З дрескоду все частіше обирають вишиванки.

Весілля зараз це не лише конкурси, танці та вечеря, це вже якесь таке спільне світле свято для всіх гостей. Відчувається, що люди чекають на такі свята та відпочивають зовсім з новими сенсами. Люди бажають свята, хоч не всі можуть у цьому зізнатися.

Майбутня дружина подарувала оберіг

– Одруження за участю військових ви організовували?

– Зараз дуже багато пар одружується, де наречений – військовий. З їх організацією є кілька особливих моментів. Наприклад, буває таке, що завтра весілля, а хлопець приїжджає сьогодні, і немає впевненості, чи приїде. У нас було одне весілля, з яким довго не могли визначитися з датою, бо просто не знали, коли він приїде. Планувати не могли, і почали це робити за тиждень, коли стало точно відомо, що він приїде.

Весілля з військовими наповнені особливим спектром емоцій. Ми розуміємо, сьогодні він тут, а завтра поїде і стає особливо сумно, бо молодята, які могли б їхати у подорож, планувати майбутнє, купувати шафу, мають розлучатися і невідомо, коли вони знову побачаться. У цьому є певний трагічний момент.

– Історії кохання військових надихають. Розкажи, яка запам’яталася найбільше?

– Насправді вони всі особливі і я пам’ятаю кожну. Одна особливо запам’яталася, тому що була дуже оригінальною. Пара познайомилася через інтернет, коли вже почалася війна. Хлопець артилерист і служив на фронті. Я займалася організацією їхнього весілля і ми також довго не могли зустрітися, бо чекали, коли його відпустять. І ось, наприклад, сьогодні він приїжджає, а завтра весілля, ми зустрічаємося, щоб познайомитися і поговорити. Я, як зазвичай, розпитую про їхню історію кохання, ставлю питання і розумію, що вони у якихось моментах губляться, не знають відповідей. І я така питаю: — ви взагалі знайомі (посміхається. – Авт.). Усі посміялися, а виявляється, що вони в цей день вперше зустрілися. Майбутні молоді познайомилася у соцмережах, почали переписуватися, зідзвонюватися, вирішили одружитися, але у відпустці він не був, тому чекали на зустріч. Ось така історія кохання на відстані. Як у кіно.

А одного разу наречений – військовий – розповів, що майбутня дружина подарувала йому прикрасу і ця прикраса стала для нього оберегом. Він на фронті працює водієм, прикрасу цю повісив у машині на дзеркало. Він розказав, що бувало таке, коли він тільки від’їжджає з якогось місця, туди прилітає ворожий снаряд. Він упевнений, що саме ця прикраса йому не раз рятувала життя. Я пам’ятаю цю історію дуже добре. Коли хлопець її розповідав, важко було стримати сльози.

Весілля військових дуже особливі й ми проводимо їх з особливим ставленням до наших героїв, які захищають нас і дають нам можливість взагалі щось відзначати.

“Варто дозволяти собі бути щасливими”

– Чи важко зараз людям повноцінно розслабитися під час святкування на фоні постійних “тривог”?

– Так, це не просто, але робити це потрібно. Моя думка, що люди просто фізично не можуть знаходитися весь час в одній емоції, бо це психологічно дуже велике навантаження, яке може призвести навіть до вживання антидепресантів. Нам усім необхідна зміна емоцій. Коли люди знаходяться на святі, у колі рідних і близьких, вони відчувають тепло, підтримку та головне — надію, надію на те, що все зміниться. І я погоджуюся з висловом — коли як не зараз. Синдром відкладеного життя, то не є добре. У мирний час ми того не цінували й не розуміли.

Дехто може казати, що от закінчиться війна, тоді будемо святкувати. Але це ілюзія, бо якщо весілля було два роки тому, то не будете ви його вже святкувати. Цей момент він зараз і варто його вміти прожити, намагатися подарувати собі ці незабутні враження.

Кожна людина обирає сама, чи потрібна їй ця зміна емоцій. Мені, наприклад, вона потрібна, щоб жити далі та все переживати, всі навантаження. Через це я можу подивитися фільм, послухати музику, поїхати у подорож. Це емоції. І вони мені потрібні.

– Ви з родиною живете у селищі біля Запоріжжя. Знаю, що там досить гучно, навесні були обстріли, як ви це пережили, чи не виїхали?

– Так, ми живемо у селищі поряд із Запоріжжям і в травні, коли його обстріляли російські військові, нам дійсно довелося виїхали, але лише на одну ніч.
Ще з березня 2022 року ми багато чуємо, багато бачимо. Вийдеш з двору і бачиш, що там літає. Але тоді, навесні, діти дуже злякалися. Ми ще спочатку війни домовилися, що будемо їхати тільки, коли інших варіантів не буде. Тоді було дійсно страшно і чоловік сказав, що потрібно їхати. Але славу Богу, що ми повернулися. Бо це наш дім і залишатися тут – це наш вибір. У кожного свій фронт і ми маємо гідно це все переживати. Але і про перепочинок не забувати.

Факт

За пів року 2023 в Україні було зареєстровано 86 028 шлюбів. Це на 17% менше до відповідного періоду торік, коли було зафіксовано 103 903 нових родин. Українці одружуються на рівні показників першого півріччя 2021 року – тоді в країні зареєстрували 85 960 шлюбів. Про це повідомляє Опендатабот.

Зазначається, що цьогоріч лише на Харківщині (+19%) та Сумщині (+6%) побільшало реєстрацій шлюбів відносно відповідного періоду торік. А ось суттєве зменшення кількості реєстрацій спостерігається на Запоріжжі (-36%), на Дніпропетровщині, яка торік була беззаперечним лідером за кількістю нових родин (-34%) і Тернопільщині (-32%).

Автор: Анастасія Непомяща

Джерело: Медіаграмотність у регіонах України