Біполярочка, не в ресурсі та в депресії. Що насправді криється за "популярними" діагнозами

"Я не в ресурсі", "так втомився, напевно, це вигоряння", "у мене різко змінюється настрій, якась біполярочка", "я не можу сконцентруватися, напевно, це РДУГ" – впевнені, хоча б раз в житті ви чули ці фрази від колег, друзів чи блогерів, за якими слідкуєте в соцмережах. 

Це добре, що про важливість ментального здоровʼя стали більше говорити в суспільстві. Однак на нього очікує така сама доля, що й фізичного: людська жага до самодіагностики та самолікування.

Насправді ж за перерахованими "інстаграмними діагнозами" можуть стояти серйозні психічні розлади, які потребують належного лікування. А висміювання та знецінювання їх в публічному просторі може призвести до суспільної стигматизації, а відтак – страху та сорому звернутися до лікаря за допомогою. 

Психіатриня Софія Влох розібрала поширені фрази-самодіагнози та пояснила, про що насправді можуть свідчити симптоми.

Не в ресурсі

Ми вас здивуємо, але в сучасній психіатрії немає діагнозу "не в ресурсі". Натомість є "психічне здоровʼя/добробут" та "психічні розлади". 

Психічне здоров’я – не просто відсутність симптомів відповідних захворювань. Це можливість керувати своїм життям, активно долати виклики та здатність отримувати задоволення у повсякденні. 

Однак це нормально часом відчувати смуток, самотність, розчарування чи розгубленість. Якщо ж такі думки й почуття починають домінувати (особливо без очевидної причини) і заважають отримувати задоволення від життя – це може бути вказівкою на певні проблеми з психічним здоров’ям. 

Але що ж тоді люди мають на увазі під фразою "не в ресурсі"?

"Це прояв пригніченого настрою, тривоги, зменшення сил, втоми тощо. Але це не психічний розлад, а тимчасовий стан, ймовірно, викликаний стресом. Натомість розлад передбачає певну сукупність симптомів, які тривають майже щодня протягом щонайменше двох тижнів і значно впливають на функціонування людини у різних сферах. Тобто це суттєва різниця", – пояснює психіатриня.

У втрати так званого "ресурсу" є причина. Тож слід проаналізувати свій стан, виявити та ліквідувати тригер. Наприклад, ним може бути активна робота протягом двох останніх тижнів. Відтак людина відчуває зміни у психічному здоровʼї через сильну втому. Нині її єдина потреба – відновлення-відпочинок: сон, приємні активності, рухливість, повернення до збалансованого харчування, спілкування тощо.

Вигоряння 

Емоційне вигоряння – не хвороба і не психічний розлад. Ба більше, у системі класифікації діагнозів Американської психіатричної асоціації вигоряння не є самостійним діагнозом. А у класифікації ВООЗ цей стан входить у розділ "Проблеми, пов’язані з труднощами впоратися з життям".

"Також немає фіксованих критеріїв вигоряння, на які можуть спиратися психіатри або психотерапевти, якщо хочуть поставити діагноз", – додає Софія.

Натомість емоційне вигоряння – це тимчасовий стан, спричинений порушенням в певній сфері життєдіяльності людини, і супроводжується змінами в емоціях чи поведінці. 

Наприклад, нині часто говорять про батьківське вигоряння у людей, які нещодавно стали мамою/татом, або професійне, що виникає внаслідок хронічного стресу на роботі.

Однак втома не дорівнює вигорянню. Адже як будь-який стан воно має сукупність ознак, які тривають не один день і часто повторюються:

• втома;
• зміна настрою;
• пригніченість;
• дратівливість;
• зниження енергії.

Залежно від виду вигоряння, можуть бути додаткові симптоми. Наприклад, професійне вигоряння супроводжується зниженням ефективності, ініціативності, працездатності, знеціненням роботи тощо. Це все буде впливати на поведінку людини (несвідоме уникнення певних робочих завдань) або на самопочуття – порушення сну, апетиту, уваги, памʼяті тощо.

Тобто вигоряння – не просто втома після роботи чи недоспаної ночі через хворобу дитини.

Це сукупність певних ознак, виникнення яких має причину.

"Уявімо машину, яка працює на бензині. Щоб доїхати зі Львова до Києва, потрібно вдосталь заправитись пальним. Так само і з психічним здоровʼям. Щоб мати сили для роботи чи виховання дитини, потрібно постійно турбуватися про себе, поповнюючи свій "бензобак" відпочинком, улюбленими активностями чи просто часом наодинці з собою. Але якщо цього не буде, то рано чи пізно виникне "дірка", для виправлення якої потрібно більше зусиль. Тоді в певних випадках потрібно доєднувати терапію або/і антидепресанти", – пояснює Софія.

Відтак, попри те що вигоряння – не діагноз, воно може стати першою сходинкою у розвитку депресії.

Депресія

На відміну від двох попередніх станів, депресія – розлад психічного здоров'я. Відтак може бути діагностована сімейним лікарем або психіатром. 

За словами Софії, депресивний розлад має дев'ять основних симптомів. Його можуть діагностувати лише в тому випадку, якщо п'ять з них повторюються впродовж двох тижнів (майже щодня та більшу його частину):

• пригнічений настрій;
• апатія;
• відсутність задоволення від діяльності, яка раніше його приносила;
• зниження енергії;
• песимістичні думки;
• погіршення концентрації, уваги, памʼяті;
• зниження або збільшення апетиту;
• погіршення сну;
• зниження рухової активності;
• суїцидальні думки чи спроби вкоротити собі віку.

Відчуття цих симптомів – привід звернутися принаймні до сімейного лікаря, який може самостійно діагностувати депресію або направити до вузького спеціаліста – психіатра.

Однак якщо ви час від часу відчуваєте пригнічений настрій, апатію чи відсутність задоволення від звичної діяльності – це не привід говорити "у мене депресія", наголошує психіатриня. 

Спершу проаналізуйте свій загальний психічний стан, поставивши декілька запитань:

1. Що відбувається не так?
2. Чому маю такі почуття?
3. Коли вони виникають?

Чи є для них конкретна причина?

"Давши собі чесну відповідь, можемо переглянути свою поведінку, звички та турботу про себе. Можливо, вам бракує відчуття безпеки  або ви мало спите, погано харчуєтесь і не рухаєтесь. Перегляньте загалом свій спосіб життя, адже він суттєво впливає на психічне здоровʼя", – радить експертка. 

Окрім того, памʼятайте: тривога та зниження настрою може свідчити про проблеми з фізичним здоровʼям. Наприклад, гормональні зміни можуть викликати дратівливість, зниження настрою та енергії, а залізодефіцит – втому. 

Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ)

РДУГ часто плутають зі зниженням концентрації уваги, яке час від часу трапляється у кожного з нас з різних причин. Наприклад, мультизадачність може призводити до розсіювання уваги, а втома – провокувати розфокусування. 

Натомість РДУГ – діагноз, який може проявитися у дітей до 12 років та мати симптоми в дорослому віці. Але якщо в дитинстві його не було, то умовно в 30 років він раптово не виникне. 

"У дорослих дефіцит уваги може бути наслідком втоми, депресії, тривожного розладу чи порушенням памʼяті", – додає Софія.

Причина розвитку дефіциту увагу та гіперактивності криється в роботі мозку, а точніше — в змінах центрів регуляції емоцій (корі та підкірці). Коли звʼязок між цими центрами втрачається, то у дитини можуть виникнути симптоми РДУГ.

Ознаки дефіциту уваги:

складність концентрації уваги на деталях;

часті помилки через неуважність;

труднощі з утриманням уваги під час виконання завдань чи дій. Наприклад, мама говорить з дитиною, а та постійно відволікається;

• "стрибки" з думки на думку;
• людина часто не слухає інших під час прямого звернення;
• недотримання інструкцій;
• труднощі в організації, наприклад, простору;
• погана регуляція власного часу, а відтак – недотримання дедлайнів;
• часта втрата речей;
• легке відволікання на сторонні подразники;
• забування про щоденну діяльність, наприклад, побутові обовʼязки. 

Ознаки гіперактивності:

• часте тремтіння та постукування руками/ногами;
• людина встає з місця, коли треба сидіти;
• підхоплюється з місця, коли це недоречно;
• постійно перебуває в русі;
• часто забагато говорить.

"Щоб поставити діагноз РДУГ, має бути принаймні п'ять симптомів дефіциту уваги та п'ять гіперактивностей, які тривають щонайменше шість місяців", – пояснює Софія.

Але про що можуть свідчити проблеми з концентрацією в дорослому віці, якщо це не РДУГ?

Якщо, окрім концентрації ,немає інших змін в самопочутті та поведінці, треба навчитися структурувати себе. Наприклад, ставити нагадування на телефоні або писати список дій на листочку і тримати його біля себе. 

Важко сидіти на місці під час виконання певного завдання – домовляйтесь з собою. Наприклад, 30 хв працюю, 10 хв відпочиваю. 

"Розсіювання уваги може виникати через велику кількість завдань. У такому разі слід віднайти баланс, десь призупинитися, розставити пріоритети. Також доречними будуть практики mindfulness. Вони допоможуть стабілізуватися, заспокоїтись, відчути себе тут і зараз, а не бігти стрімголов", – радить психіатриня.

Однак якщо, окрім проблем з увагою, відчуваєте апатію та пригнічення настрою, то зверніться до сімейного лікаря. Адже за таким станом може ховатися депресія, яка потребує лікування. 

Біполярний розлад

Те, що в народі прозвали "біполярочкою", насправді є не просто різкою зміною настрою, а серйозним психічним розладом, який має цілий список критеріїв та діагностується лікарем-психіатром.

Наприклад, біполярний розлад першого типу характеризується маніакальними епізодами, які тривають щонайменше сім днів (майже щодня, більшу його частину):

• чітко виражений період аномального постійного піднесеного настрою;
• підвищена енергійність;
• завищена самооцінка та ідея власної величі;
• знижена потреба у сні. Людина може спати лише три години вночі;
• нехарактерні балакучість та політ ідей, які дуже швидко змінюються;
• постійні відволікання. 

За маніакальним епізодом йде депресивний, який зазвичай триває щонайменше два тижні і характеризується пригніченим настроєм, апатією, зниженням енергії тощо.

Біполярний розлад другого типу передбачає зміну депресивних епізодів гіпоманіакальними (менш тривалі та інтенсивні симптоми маніакальних епізодів). В обох випадках сукупність симптомів та зміна епізодів призводять до погіршення якості життя людини. 

Натомість те, що в народі назвали "біполярочкою", насправді є емоційним коливанням. Завдання людини, для якої вони характерні, – проаналізувати свій стан за допомогою запитань:

• Коли виникають емоційні коливання?
• Що їм передує? (події, ситуації, розмови).
• Що впливає на зміни мого настрою?

"Це допоможе визначити причину, навчитися регулювати свої емоції та розвивати стресостійкість або резилентність – здатність проходити через перешкоди та стрес. Також помічним може бути звернення до психотерапевта, особливо щодо методу когнітивно-поведінкової терапії, який спеціалізуються на таких станах", – радить Софія.

Джерело: Ліга