Південна Корея, Україна та божевільні сусіди

Південна Корея – одна з країн азіатського регіону, яка чи не найбільше нам допомагає.

Ми надзвичайно дякуємо їм за підтримку Резолюції в ООН, за підтримку в Міжпарламентському Союзі (МПС), за підтримку проектів по різних областях та регіонах України.

Південна Корея – допомогає 15 нашим областям: від передачі планшетів та ноутбуків для школярів – до доставки автомобілів швидкої допомоги та різних медичних приладів. Ще із 5 українськими регіонами – плани співпраці вже окреслені, і дуже скоро будуть реалізовані.

➡ Рівно за 2 дні до нашої зустрічі з депутатами Південної Кореї, Міністр економіки України Юлія Свириденко підписала Угоду щодо надання пільгових кредитів від Фонду економічного розвитку та співробітництва (EDCF) Південної Кореї для реалізації проєктів за участю корейських компаній.

Мова – про виділення Україні фінансової підтримки у розмірі 2,3 мільярда доларів (!) на відбудову та відновлення:

- Це довготривалі кредити із дуже вигідними для нас умовами.

- І це конкретні результати роботи з Кореєю, і їх велика підтримка України.

➡ Президент Південної Кореї Юн Сук Йоль – один із небагатьох лідерів Азії, який наважився приїхати в Україну.

Був тут 15 липня.

Він дуже добре знає, як це жити у війні з абсолютно божевільним сусідом (у них – півчним, у нас – зі східним), і зустрівся з Президентом Зеленським.

➡ До цього – в Україну приїжджав Міністр земель, інфраструктури та транспорту Республіки Корея Вон Хі Рьон.

Його супроводжували 18 великих корейських компаній, які зараз вивчають український ринок, і, упевнена, будуть заходити в Україну.

Відважний вчинок Президента Кореї та приклад для демократії цивілізованого світу та всього регіону Азії.

➡ Під час зустрічі – багато говорили з делегацією Південної Кореї про спільні парламентські комітети і про те, як можна простимулювати наше відновлення та економічну співпрацю.

Також за "закритими дверима" – говорили про їх сусіда Кім Чен Ин, який на броньованому потязі їздить до путіна.

Цей союз путіна та Кім Чен Ина насправді є трагедією політики західного світу, тому що (будете зидвовані), з початку війни в кулуарах і за "зачиненими дверима" ми постійно чуємо про те, що треба заморозити "конфлікт в Україні" (як же бісить це слово "конфлікт"!), і за прикладом Південної та Північної Кореї – зупинити жертви та війну.

Типу, "у них же вийшло".

Нам розповідають відомі політики, відомі вчені-історики та професори Оксфордських університетів про те, що – "так, Південна Корея втратила територію, але дивіться як класно вона розвивається".

І що "вони б не змогли б зробити такий стрибок, якби постійно були військові дії".

Нічого класного, друзі.

І приклад об'єднання Кім Чен Ина з путіним зараз – якраз говорить про те, що це абсолютно НЕ працює. А вся політика західного світу в регіоні зазнавала поразки.

Якщо раніше Північна Корея загрожувала лише Південній Кореї та трохи сусідам, то зараз вона погрожує всьому світові зброєю, розповсюджує диктатуру та тиранію, об'єднується з іншими диктаторами і тиранами.

Це – чорна територія на мапі, від якої можна чекати усього. І слабкість західного світу – зробила Північну Корею значно сильнішою.

➡ Ці аргумент в кулуарах "рухатися прикладом Південної та Північної Кореї" і по факту "поділити Україну" – хоч і не витримують жодної критики та перевірки реальністю, але знаходять свій шлях публічно в найбільші світові видання.

Нещодавно Семюель Шарап, доктор політичних наук, магістр філософії з російських і східноєвропейських студій Оксфордського університету, написав цілу статтю в Foreign affairs про цей приклад "для України" з дуже небезпечною назвою "Unwinnable war" – "Війна, яку неможливо виграти".

Ми змушені, звісно, відповідати. І робити це не емоційно, як хочеться, а професійно, у тому числі, залучаючи до дискусій Південну Корею, чий приклад приводять науковці.

Його відповідь у Foreign affairs Дмитро Наталуха у власній колонці "Чи варто Україні домовлятися з Росією?"

Шарап, як і на початку війни більшість наших західних колег, переоцінює силу Росії та недооцінює рішучість України. А також робить презумпцію, що Путін має нескінченні ресурсу продовжувати війну. Це не так.

Від запропонованого "розділення України", "замороженого конфлікту" та "дипломатичних домовленостей" а-ля розподілу Німеччини чи Кореї – Путін лише виграє час нанести наступний удар. І історія мінських домовленостей це підтверджує.

Що нам треба як і раніше – це єдність та рішучість наших партнерів, і вчасно зброя в нормальних обсягах.

Інакше, без чіткої перемоги України і перемоги західного світу з відкритою агресією – союзи диктаторів та осей зла будуть лише посилюватися. І вже загрожувати цілому світу.

І депутати Південної Кореї, до речі, як ніхто, це знають. І знають болючі уроки помилок. І тому надають нам допомогу з перших днів і адвокатують за перемогу.

АЛЬОНА ШКРУМНародний депутат України

Джерело: Українська правда