Чи гуманно вбивати дракона?

Маркс твердив, що історія суспільства є історією боротьби класів.

Неправда! Вона була і залишається історією боротьби добра і зла. Ось така коротка і чітка формула. Бракує лише однозначності у ставленні до неї. Кривавий ранок 7 жовтня 2023 року й убивства мирних людей в Ізраїлі викликали жах у спільноті, яку прийнято називати цивілізованим людством. Лише в Україні домінуючим почуттям став біль. Ми сприйняли його як свій.
Ми стиснули до хрусту зуби в ненависті до зла, яке того дня відкрило ще один свій фронт. Українці, переживши трагедію Бучі, перестали жахатися. Не тому, що звикли до злочинів безжальної орди. Тут звикнутися неможливо. Просто війна вимагає граничного прагматизму від народу, що відстоює незалежність. Навіть у казках для кожного дракона знаходився герой, який його убивав.
Тому щиро підтримуємо рішучість Ізраїлю покінчити з тероризмом. Тут мало покарати, подолати, перемогти… Лише знищити, бо зло має диявольську здатність відроджуватися навіть з невеличкого залишеного великодушним переможцем шматка. Про що це я? Та про гуманізм. Йому, аби зберегти себе як явище у нашому жорстокому світі, належить стати вибірковим.

Проганяючи з рідної землі окупантів, українець Роман Ратушний загинув під містом Ізюмом у 24 роки. Але він встиг залишити гідну зрілого мужа сентенцію: «Просто запам'ятайте: чим більше росіян ми вб'ємо зараз — тим менше росіян доведеться вбивати нашим дітям». Ці слова згодом процитував посол України у Казахстані Петро Врублевський. І позбувся посади…
А хіба зараз ми не чуємо закликів зупинити наземну операцію ізраїльських військ у секторі Газа? У тому числі й з держав, які прийнято вважати лідерами демократичного світу. Розпачливі зойки про загибель мирних палестинців лунають з уст тих, хто вбивав не менш мирних громадян Ізраїлю й іноземних гостей держави. Вже розпочалося змагання за вищу чисельність пропалестинських мітингів. Хоча політтехнологи твердять, що стихійних масових акцій у наш час не буває. Потрібні організатори з адміністративним та фінансовим ресурсами. Усе це разом покликане завалити інформаційними нашаруваннями трагічні події 7 жовтня. Щоб врешті поховати чи хоча б значно притупити той жах, що його відчула того дня цивілізована частина людства.

Врешті, зовсім свіжа подія, що й стала інформаційним приводом до появи цих рядків. Виверження зла у місці, далекому від воєнних дій. Дагестан струсонули антиізраїльські та антисемітські виступи. Агресивні натовпи шукали євреїв. Будьте певні, не для того, щоб висловити співчуття і слова підтримки у справедливій боротьбі з тероризмом. Усе з точністю до навпаки.
Не сумніваюся, що російські спецслужби вигадали докази «українського сліду» в цих подіях ще до того, як самі організували погроми. Але зверну увагу на інше. Представники колись гордих гірських народів забувають про заповіти великих предків, які закликали боротися з московськими поневолювачами.

Нащадки тепер Москві служать. Наймаються воювати з українцями, підтримують тероризм. Ось вона, сила злочинної пропаганди. Проникне вона й у держави демократичного світу. Вплине там на обивателів, що живуть сито й комфортно, бо далеко від горя і страждань. І на політиків, які думають про наступні вибори, а не про чужий біль. Вони жонглюватимуть терміном «гуманізм». Натомість ті, для кого не буває чужого болю, бажають рішучості та послідовності своїм сестрам і братам, що пишуть зараз чергову сторінку історії про боротьбу добра і зла. У тім числі й своєю кров’ю.

Кажуть, неможливо бути вагітною на 50%. Отак би й з драконами! В минулому їх надто часто вбивали лише частково. Хоча вже згадані мною казки містять іншу методику. Припікати чудовиськам шиї, на яких відрубано.

Станіслав Камінський