Королівство тварин. Рецензія на французьку пригодницьку драму про батька, сина та матір-напівмавпу

В український прокат вийшов фільм Королівство тварин — пригодницька сімейна драма з елементами наукової фантастики та французьким відчуттям стилю про людей, які поступово перетворюються на тварин та інших людей, які не перетворюються, а намагаються зрозуміти, що взагалі робити в такій екстремально незвичній ситуації.

Прем'єра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі. Головні ролі в ньому зіграли зірки вже визнані (Ромен Дюріс, Адель Екзаркопулос) та ті, які знаходяться на стадії формування (Поль Кірхер).

1. Сюжет

Наш час. Париж. Знервовані батько та син стоять в заторі і сперечаються, хто винний в їхньому запізненні в лікарню. Ситуація серйозна, адже в лікарні знаходиться їхня дружина та мати. Вона поступово почала перетворюватися на, здається, напівлюдину, напівмавпу. Лікарі називають це хворобою і намагаються знайти якісь ліки.

У батька ж — його звати Франсуа — зовсім інша думка: він називає те, що відбувається прогресом і бажає не вилікувати кохану, а знайти спосіб співіснування з нею. Син — його звати Еміль — сам проходить трансформацію (підліткову). Він просто наляканий і розгублений.

Тим не менш обидва поки що коряться офіційним особам і переїжджають у невеличке містечко, що тоне в лісах, і де побудували центр з вивчення випадків хвороби. Їх стає дедалі більше. Знаходячись на межі природи і цивілізації, на межі прийняття та відрази Франсуа та Еміль намагаються побудувати новий спосіб комунікації один з одним та із істотами, яких можна назвати наступним стрибком еволюції.

Фото: @Артхаус Трафік

2. Виконання

Зовсім не хочеться сприймати цей фільм тільки через повісточну призму. Мовляв, режисер Томас Кейлі зняв історію про важливість прийняття різноманіття людських форм: расових, національних, бінарних, небінарних. А сама трансформація людей у, як їх лагідно називають у фільмі істот, тут метафора того самого іншого, якого треба прийняти. Різноманіття світу — то є скарб, але фільм Королівство тварин багатий далеко не тільки цим посланням.

Тваринний перехід тут доволі красива відсилка до великого франко-швейцарця Жан-Жака Руссо із його відомим гаслом «Назад до природи!». Один із найголовніших творів Руссо, до речі, називається Еміль, або Про виховання. Головного героя фільму, хлопця, чиїми очима ми тут дивимось на соціальні та фізичні складнощі трансформації, зовуть також Еміль.

Тобто, фільм Королівство тварин тяжіє більше до екологічної тематики. До запитання: «Прогрес — це тільки про цивілізацію?». Цивілізація — це взагалі тільки про технологію? За ці питання відповідає батько, Франсуа, який цитує іншого великого француза, поета Рене Шара: «Те, що відбувається не заради прогресу не варте ні терпіння, ні розуміння». Для нього питання із істотами абсолютно ясне і вкладається у власну недурну філософію життя: трансформація людей у великих тварин в жодному разі не хвороба, а еволюційний стрибок (себто прогрес), який треба прийняти і навчитись співіснувати із його наслідками.

Як каже один із розумних однокласників Еміля: «Треба віддати істотам ліси». Здається таким чином вдасться зберегти і власне ліси, і життя наших колишніх близьких, і людяність тих, хто залишиться в містах, тобто нас. У декого в цьому фільмі зовсім інші, більш агресивні погляди на вирішення питання. Цей діалог прогресистів із консерваторами, руссо цього світу із ілонами масками один з головних тут.

Фото: @Артхаус Трафік

Та найцікавіший і найсуттєвіший діалог стрічки відбувається на більш особистому рівні, між Франсуа та Емілем. Вони ніби навчають один одного, виховуються в процесі сімейної та соціальної кризи. Емілю треба побороти відразу до істот і він це з успіхом робить. Франсуа дуже органічно і мудро прийняв сам факт трансформації людей, але йому треба навчитись відпускати.

Один із ключових епізодів фільму стосується зовсім іншого персонажа із трагічною, але героїчною долею — хлопця, який поступово перетворюється на птаха. Він довго і наполегливо вчиться літати і досягає прогресу тільки тоді, коли забуває людську мову. Франсуа думає, що зможе навчитись жити зі своєю дружиною в її новій формі. Але це неможливо. Неможливо змішати два світи. Треба відпускати.

Тобто ця трансформація, королівство тварин, значимі інші - це красива універсальна метафора, в яку можна помістити і транс перехід, і розлучення батьків, і взагалі будь що. Але краще, щоб вона залишалася на рівні французьких філософів, які розмірковують про природу, прогрес і людину. Чуттєві, сповнені, не дивлячись на роздратування і напруженість, любові стосунки батька та сина тут — це драматична точка входу у ці великі філософські питання. А ще чудова сімейна драма.

Режисер Томас Кейлі зробив здається максимум: не поспішав, іноді вдало жартував, розкрив всіх персонажів. Фільм Королівство тварин взагалі відчувається як щось на кшталт серіалу Дивні дива. Тут є й підлітки, і велосипеди, і провінція, і ліси, і загадкові створіння, і схвильовані дорослі. А ще відчуття пригоди, яка змінить героїв назавжди. Тобто фільм не скочується у щось похмуре і занадто філософське.

Це те, на що спроможний французький кінематограф, коли треба зняти щось схоже на блокбастер. Красиве, захопливе, розумне.

Але не режисурою єдиною живе стрічка. Тут чудовий кастинг. Ромен Дюріс робить із Франсуа не мораліста, не сурового батька, не самодура, а глибоко розуміючу і співчуваючу людину. Еміль Поля Кірхера — розгублена дитина, яка, втім, задає правильні питання і тягнеться зрозуміти те, що відбувається. Умовні монстри показані поступово та із співчуттям. Це теж розгублені істоти, в яких, втім, закладена можливість і прагнення стати досконалими. Як і в нас.

І здається, якщо і є тут якесь практичне послання, окрім філософських роздумів про людину як бентежну частину Природи, так це важливість діалогу та прагнення до розуміння.

Королівство тварин — вердикт NV

8/10

Королівство тварин — чудове кіно для всієї родини (окрім зовсім дітей). Воно працює як підліткова сай-файна пригода на кшталт тих самих Дивних див, але під поверхнею тут цікава, провокуюча на роздуми сімейна драма.